Дмитро КИСЕЛЬОВ, керівник інформаційного мовлення ICTV:
— Одним із моїх найяскравіших свят був військовий конкурс в армійській формі, який влаштували під Москвою знайомі хлопці. Це було костюмоване свято. Для участі в ньому я знайшов військову форму 1943 року з портупеєю, гімнастеркою, тією самою, яка «с ума меня свела». Це відбувалося взимку і було дуже красиво. Напевно, це один із варіантів гарного свята. Також я влаштовував парад кількох десятків повітряних змій. (Перед цим я показав запрошеним оптовий магазин, де вони можуть придбати цих змій.) Секрет свята в тому, щоб обов’язково був визначений характер дії. Люди повинні діяти, а не сидіти за столом. Цей принцип вступає в протиріччя з нашими культурними традиціями. Нам треба зрозуміти, що культуру необхідно розвивати і традиції треба змінювати. Наше ж свято — це, як правило, застілля. Ну когось посиплють якимось просом або чимось іще, комусь винесуть хліб-сіль, але це сприймається як увертюра — своєрідна преамбула. Тому що в основній частині виставляють довгі столи буквою «П» або якоюсь іще, і сидять — випивають і закусують. Насправді ж ця ситуація сковує людей, і у кращому випадку ви говорите тільки з найближчими сусідами або вислуховуєте череду тостів і обговорюєте якість поданої риби. Скажімо, ми на ICTV провели внутрішній чемпіонат з настільного тенісу. Фактично це певна мета, яка повинна бути сформульована — або найкрасивіший і найвищий змій, або кубок з настільного тенісу. Гості повинні постійно переміщуватися і утворювати вільні комбінації компаній. Навіть якщо пара приїхала разом, то на святі вони не повинні знаходитися поруч.
Більш того — треба змішувати алкогольні напої. У нас знову-таки існує традиція не змішувати, а на Заході всі змішують. Існує навіть послідовність: аперитив — пиво, віскі або горілка, потім — вино, а після — коньяк і так далі. Секрет свята в тому, щоб не пити багато. Якщо ви п’єте багато, то у вас все одно буде боліти голова і свято не вдасться незалежно від того, змішуєте ви чи ні. Якщо багато горілки, то свята не буде. Ось це та порочність наших культурних уявлень про добро і зло під час свята.
На свято треба настроїтися внутрішньо — людина повинна себе інвестувати в свято. Якщо ви інвестуєте себе, то ви знаєте, що ви робите на цьому святі. Ви можете читати вірші, співати пісні, танцювати. У будь-якому випадку — поводитися активно і позитивно, розуміючи, що це приносить задоволення іншим. Не треба соромитися. Соромливість і скромність під час свята — це радянська цінність. Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли їй себе більше нічим прикрасити. Треба подумати, чим ви можете себе прикрасити. По-перше, ви повинні бути нормально одягнуті. Людина, яка організовує свято, завжди повинна сказати «код» одягу. Тому що якщо один прийде у смокінгу, а другий у шортах, то і один, і другий будуть відчувати себе ніяково. Нещодавно я влаштовував у Москві на дачі «клітчастий» капусник-пікнік. Я запропонував усім людям бути в клітчастому одязі. Люди прийшли хто у клітчастій спідниці, хто у сорочці або хустці. Мій приятель Сава Архипов прийшов без клітчастого атрибута. Я йому сказав тоді докірливо: «Саво, ну ти ж художник». Після цих слів він при всіх спускає штани — і з’ясовується, що він у клітчастій нижній білизні.
Не треба нічого чекати від свята. Якщо ви будете чекати, то нічого не вийде. Якщо ж ви себе інвестуєте, то тоді свято вдасться для всієї вашої компанії. Головне — поставити перед собою завдання поспілкуватися з максимальною кількістю людей. Для хазяїна обов’язок поспілкуватися з кожним. Така технологія. Краще, звичайно, влаштовувати все це на природі — і потурбуватися про екологію, щоб не залишити після себе «випалену землю». Вашої присутності природа повинна не помітити. Це також підносить компанію. І повинен бути якийсь іще змістовний бік. У свята повинен бути привід. Тому що свято без мотиву — це не свято. Якщо ви говорите, що буде презентація вашого нового газону або зачіски, то це прекрасно. Свята не приходять самі собою — саме собою приходить горе. Свята ж треба влаштовувати.
