Є у радіостанції й багатоточковість — у Луцьку, Чернігові, Житомирі, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Луганську та Кривому Розі... Але її знаком оклику по праву (і по ліву) є Dj Юрій Калашников із автопортретною програмою «Альо, большой прівєт!». То чи насправді так виглядає ця справа, (котра, як відомо, у капелюсі) ми сьогодні маємо можливість пересвідчитися.
— Юро, позаяк програма вечірня (з 21—22 год.), вас мають можливість чути безліч радіослухачів.
— Позаяк... позаяк... Мені здається, мене чують по багато, чоловік по 8—10 за прийом!
— То ви, значить, на прийомі! Щось на зразок радіолікаря?
— Цілком «ага», але не тільки, іноді входжу у роль радіосестрички. І між іншим усе, що я призначаю, треба вдячно приймати двічі у будні о 12—15 год. (у «Рабочєм полднє») і з 21—22 год. у «Большом прівєтє», по звуковідтворюючому пристрою, не порушуючи режиму живлення-харчування!
— Юро, чула я, що у вас не тільки розмовний жанр, а й поспівуєте ви частенько...
— Обов’язковим чином. До того як... у ефірі зазвучить пісня для радіослухача, ми іноді дуетом, а то й зведеним хором, виконуємо каверверсію цих творів. Добре виходить, скажу я вам!
— Юро, вам пишуть листи, надсилають фотографії, організовують фан-клуби «Кому 107,9 років», «Кому 107,9 метрів», «Кому 107,9 літрів» абощо. Вам це подобається? Як ви при цьому почуваєтесь?
— Я почуваюсь трішечки вагітним, особливо позначається на моєму здоров’ї дніпропетровський атмосферний тиск і криворізька вологість повітря, у міру насичення і входження у графік алгоритмів ідентифікації процесу гранулювання методом термостатичного слухового резонансу. От!
— Юро, вам іноді телефонують сумнівні особи...
— Телефонують, але я цих сумнівних осіб намагаюсь розпрямити і розгладити. Іноді неприємно, та що ж, не слід було так мнятися!
— Юро, а як ставиться ваш «патрон» до подібних витівок?
— Мій патрон неодружено-холостий, тому загрози мирним цілям не становить!
— Для досягнення мети всі засоби годяться, в тому числі четвергівства, п’ятництва і суботства (хоч останнє не стосується справи Калашникова, бо в суботу та неділю він дозволяє собі розслабитися). Ось так — 2 дні на послаблюючому, й ніяк інакше! Юро, чому ви дозволяєте собі працювати тільки 5 днів на тиждень?
— Що ви, мій діапазон набагато ширший, я працюю не тільки 5 днів на тиждень, я ще працюю 20 днів на місяць, а ще 240 днів на рік, мінус відпустка, рознарядка, внизурочні й щеплення собаці.
— Юро, а ваш собака знає, що ви «знаменитість, поет і дурень»?
— «Пока ракєти зажигаются в моєй головє», і поки «по кришам дворнікі бєгут», ні!
— Уперше чую, щоб двірники дахами бігали, зазвичай вони миготять по лобовому склі... Ну, гаразд, повернемося до наших баранів!
— ???
— Ні, ні, ви тільки не подумайте, що ви — баран. Ви не баран, Юрочко, і не баранка тим паче! Юро, ви напевно бублик?!
— Взагалі-то я тертий калач!
— Юро, дозвольте вас протестувати (не маючи на увазі хлібобулочні заготовки). Уявіть, що ви — машиніст. Скільки років велосипедистові?
— Скільки... скільки... Скільки вовка не годуй, а в Петропавловську-Камчатському — північ! Цілком «ага»!
— Тестування закінчено! Сумісність ведучого з програмою «Альо, большой прівєт» поза всякими сумнівами! Юрочко, в зв’язку з тим, що вас усі знають у... голосові зв’язки, дозвольте зобразити для наших читачів і радіослухачів ваш маленький радіоробот.
— Дозволяю!
— У вас напевно виходить краса під заставу здоров’я, бо постійне застосування навушників призводить до...
— Коли навушники жмуть — це гут! Коли я з вами зараз — це клас!
— Юро, на вашому кораблі ви — капітан-брюнет. А своїх матросів ви впізнаєте, йдучи вулицями?
— Обов’язковим чином. Мої матроси носять безкозирки на каски, каски на посмішки й так дев’ятьма містами курсують взад-уперед. І це радує.
— Ось такий він, Юрій свєт Калашников, антипригнічувач і просто людина. Спасибі вам за інтерв’ю. З вами дійсно: що поговорив, що радіо послухав.
№194 10.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
