Завершилася 25-річна робота, яка декілька разів припинялася й починалася знову — реставрація Золотих Воріт, що в центрі Києва. Їхнє відкриття відбулося з дотриманням історичних традицій: на свято прибула найвища особа держави — Президент Віктор Ющенко, а зустрічали його під звуки барабанів і фейєрверки актори в ролі Ярослава Мудрого, військової дружини князя київського та послів різних держав.
Після таких урочистостей усі бажаючі зможуть до Нового року безкоштовно відвідувати споруду, зведену за часів панування Ярослава Мудрого, а з 2008 року — за символічну плату: п’ять гривень з дорослого і три — з дитини. Відреставрувати Золоті Ворота вдалося за вісім мільйонів гривень, виділених Міністерству регіонального розвитку та будівництва, а підрядником робіт стали Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» та корпорація «Укрреставрація».
— Реставратори «УкрНДІпроектреставрації» — провідного інституту з питань реставрації — працювали над об’єктом разом із провідними істориками. Древні руїни вони почистили, а павільйон капітально відремонтували. Фахівці запропонували його облицювати спеціально обробленим дубом, бо це, на їхню думку, найбільше підходить до періоду, коли будувалися Золоті Ворота, — розповів заступник міністра Мінрегіонбуду Ігор Соколов.
Оскільки свого часу ця пам’ятка архітектури була парадним в’їздом у Київ, фахівці Національного заповідника «Софія Київська», до якого належить пам’ятка архітектури Золоті Ворота, хочуть повернути цю традицію: саме через неї «впускати» в столицю гостей.
— Ми хочемо зробити вхід до древнього міста символом входження до нашої історії. Зокрема, це стосується почесних гостей, — пояснила генеральний директор «Софії Київської» Неля Куковальська. — Найважливіше те, що тепер всі зможуть побачити, як працює герца, що довгий час була в запущеному стані. Спеціалісти з «Дніпроспецмашу» (Дніпропетровськ) налагодили механізм, який піднімає герцу, ми ж її повністю замінили — зробили металічною і оббили деревом. Також ми оснастили Золоті Ворота сучасними медіа-системами, відеоспостереженням, плоским екраном, який демонструватиме історичні фільми, крім того, будуть і слайд-шоу.
Як стверджують фахівці, все це робиться, аби зробити музей «динамічним», — так можна зацікавити історичною пам’яткою більше людей. Крім того, планується влаштовувати біля Золотих Воріт свята, долучити до музейних традицій молодь, яка нині цікавиться оборонним мистецтвом Київської Русі, її побутом і ремеслами.
Поки що Золоті Ворота працюватимуть як історичний об’єкт. До весни ж об’єкт планують музеєфікувати: наразі фахівці збирають експонати, займаються формуванням музейних майданчиків тощо. За словами Нелі Куковальської, тут розмістять експозицію в трьох розділах: перший — присвячений оборонному мистецтву Древнього Києва, другий — розвитку православ’я в столиці і третій — життю міста (ремесла, побут тощо).
КОМЕНТАР
Лариса СКОРИК, архітектор, професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури:
— Золоті Ворота для мене — це парадигма так званої псевдореставрації, яка ніколи не повинна відбуватися. Реставрувати павільйон над воротами за методом домислів — абсурдно. Рештки Золотих Воріт, які залишилися всередині нинішнього склепу ще з часів Київської Русі, були дійсно автентичними. Коли постало питання про реставрацію цього об’єкта (щоб не руйнувався в силу різних факторів), на мою думку, треба було вдатися до абсолютно легких та сучасних методів: збудувати над ними скляне склепіння, а рештки воріт зберегти у всій своїй красі, щоб відвідувачі могли доторкнутися до справжньої автентики. Зведений новобуд — це не реставрація. Нині Золоті Ворота будуть безкінечно реставрувати, бо дерево почне гнити, лущитися, адже воно лежить на бетоні і не має доступу повітря. Складається враження, що реставрувати ворота взялися ті люди, які хотіли щось зробити, але не знали яким чином. Зведену над пам’яткою споруду можна ремонтувати, підтримувати, але не реставрувати, бо відновлювати новобуд, збудований фактично у наш час (за радянської влади, що було не так давно) — це по-дитячому інфантильно. Але інфантилізм множиться в Києві шаленими темпами — нове роблять під старе, давнє автентичне руйнують, забудовують чи прибудовують, а те, що підлягає реставрації, кардинально реконструюють.
Тому не можна назвати реставрацією спробу здогадатися, який первинний вигляд мали Золоті Ворота. Це питання трохи нагадує ситуацію із відновленням Десятинної церкви, не знаючи, якою вона була насправді. Якщо є старе — при чому таке древнє — треба зробити усе для його збереження, а не створювати на його основі муляж: собі на втіху, а бюджету на проблему. Найгірше, що люди почали звикати, що відреставрований муляж — це нібито Золоті Ворота. По суті — це обман. Звичайних людей дурять в історії, культурі, і вони вже не мріють про те, що колись знатимуть правду. А будь-яка фальсифікація — це гріх перед історією.
