Сто доповідей, десятки повідомлень і ремарок пролунало під час VI Міжнародної науково-практичної конференції: «Василь Стус: життя, ідеологія, творчість, соціополітичний і літературний контекст», яка 20—21 квітня відбулася у Вінниці за ініціативи Донецького національного університету імені Василя Стуса. Говорили не лише про літературу. Серед чільних тем — Донбас і безпека, як умова існування людини; мова як код національної ідентичності; невідомі переклади Стуса та новознайдені факти про поета. Такий формат наукових зустрічей дозволив ученим із різних куточків України поділитися своїми доробками та напрацюваннями — «звірити годинники» у Стусівській темі, як зауважив син поета Дмитро, і розпочати новий відлік часу для розуміння життя і творчості Василя Стуса в контексті подій України та світу.
Відкриваючи конференцію, ректор Донецького національного університету імені Василя Стуса Роман ГРИНЮК зауважив, що саме на Вінниччині і Донеччині переплелися дві долі переміщеного університету та його геніального випускника Василя Стуса. Для вишу, який носить ім’я поета, проведення конференції такого рівня — це знакова і непересічна подія.
«На сьогоднішнє зібрання приїхали науковці з усієї України, які представляють свої наукові доробки і напрацювання з різних тем, але всі вони присвячені Василю Стусу. Викладачі нашого університету також підготували наукові праці — дві книжки. Перша — «Василь Стус: відлуння і наближення», яка вийшла друком за підтримки Вінницької облдержадміністрації, а друга робота «З когорти великих: Василь Стус в історії університету» буде представлена 18 травня в День науки. Це найменше, що може зробити університетська родина для Василя Стуса, чиє ім’я зобов’язує й орієнтує на нові здобутки», — сказав Роман Гринюк.
З вітальним словом до учасників конференції звернулася і головний редактор газети «День» Лариса Івшина. У своєму відеозверненні вона наголосила, що подібні заходи важливі для розуміння постаті й значення Василя Стуса для держави, бо готовність сприйняти те, чим він жив, є певним індикатором змін в Україні. «...Коли ми всі слухали промови із з’їздів Радянського Союзу, в мордовських таборах сидів Василь Стус. І вже прийшов Горбачов, а Стус гинув у таборах. Це відображає суспільну дихотомію, яку не вдалося за короткий час подолати і в країні, що здобула незалежність. Наближення до Стуса, готовність сприймати те, чим він жив і якої висоти була ця людина, є певним індикатором того, що зміниться у сьогоднішній країні, — наголошує Лариса Івшина. — Я пригадую перші розмови перших ініціаторів, які захотіли, щоб Донецький університет носив ім’я Стуса, і якими це супроводжувалося боями. Так, ідеологічними! Але хіба не вони стали провісниками зрештою і тих терористичних атак, які потім обрушилися на цей край?! Хіба не очевидно тепер, що цей водорозділ так багато повідомляв про те, скільки сталінізму в парах тоталітарної машини?! Для неї небезпечні не теперішні опозиціонери, а реальна альтернатива сталінізму, і Стус був цією реальною альтернативою сталінізму» (повне відео див. за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=WdiJ-OL4CrA&feature=youtu.be).
Модератор конференції, завідувач кафедри теорії та історії української і світової літератури ДонНУ Віра ПРОСАЛОВА нагадала присутнім, що газета «День» була однією із перших, хто підтримав студентську ініціативу присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету ще 2008 року. Понад семи років «День» тримав руку на пульсі цієї ідеї. І коли виш, через усім відомі трагічні події, змушений був переїхати на Вінниччину — «День» першим підставив плече підтримки та допомоги, а згодом першим привітав із присвоєнням імені Василя Стуса.
Наголошували на символічності присвоєння імені Василя Стуса ДонНУ і письменник Володимир Шовкошитний, який брав безпосередню участь у перепохованні Василя Стуса, та дисидент-публіцист Василь Овсієнко. Останній згадував про дні, які провів разом із Стусом у таборах, читав його вірші, вивчені в засланні, і радив молоді запам’ятовувати «достойні твори — бо що маєш у пам’яті — маєш у серці».
НЕ ЛИШЕ ЧИТАТИ, А Й СПРИЙМАТИ
Син поета, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро СТУС представив учасникам конференції віртуальний музей Василя Стуса, який запрацював торік. Складається він із чотирьох тематичних блоків, які розкривають життя і творчість Василя Стуса, світовий тогочасний контекст, українські події та літературну спадщину поета. В експозиції представлені рукописи, приватні речі, світлини поета, аудіозаписи виступів, листи до друзів і колег та різні мистецькі інтерпретації його творів. А орієнтований, як каже Дмитро Стус, віртуальний музей передусім на сучасне молоде покоління, яке «не читає, а більше сприймає через візуал».
«Ми намагаємося показувати не просто, про що писав Стус, а що в той час відбувалося у світі, в літературі, що було актуальне для нього, що він читав і якими речами цікавився. Головне завдання музею — зачепити емоційною складовою. Адже Стус, як і Шевченко, сьогодні актуальні передусім не тим, що вони — великі українці та великі поети, а тим, що довели своїм життям — не буває поганих часів, — зауважує Дмитро Стус. — І досить символічно, що на Вінниччині Донецький університет проводить конференцію на честь Стуса, під час якої науковці з усієї України намагаються «звірити годинники», напрацювати спільні орієнтири для проводження своїх Стусівських досліджень. На Вінниччині знаковими людьми для Василя Стуса були Михайлина Коцюбинська та Василь Циганюк. На Донеччині — Олег Федоров. Саме завдяки цим людям можна поглибити свої вивчення спадщини батька».
ДИВИТИСЯ, СЛУХАТИ І ВІДЧУВАТИ
Другий день конференції був сповнений чуттєвих подій. Учасники зібрання відвідали малу батьківщину поета — Рахнівку, поклали квіти до підніжжя його пам’ятників у селі та Вінниці. А на завершення мали можливість переглянути документальну виставу «Птах душі», яку привіз до Вінниці колектив творчої студії «Альянс» Краматорської школи № 8. Постановка викликала в глядачів бурхливі емоції. В фіналі юним артистам із Донеччини аплодували стоячи.
«Зі Стусом я познайомилася під час навчання в Донецькому національному університеті, почала по крихтах шукати інформацію про нього в закордонній пресі. А на п’ятому курсі писала дипломну роботу саме про творчість Стуса, бо була захоплена і зачарована, — пригадує художній керівник творчої студії Наталія ЧАЧАНІДЗЕ. — Роботу над постановкою цієї вистави ми розпочали торік. Готували її спеціально до 80-річчя поета. Сценарій базується на спогадах Дмитра Стуса та матеріалах наукових конференцій. Вистава вже відбулася на «ура» в Краматорську. Завожений зал був і у Вінниці, в рідному ДонНУ, який тепер носить ім’я Василя Стуса. І я щаслива, що ми разом із дітьми приїхали на Стусівську конференцію до Стусівського університету і показали Стусівську виставу. Нині мрію про одне — щоб Донецький університет імені Василя Стуса повернувся на батьківщину, в український Донецьк».
