Чи можна від Києва до Москви дістатися поїздом за дві години? Хтось у відповідь на це запитання скаже: «Фантастика!» А от 17-річний київський школяр Максим Гусак запевняє, що долати залізницею великі відстані за дуже короткий час — не фантастика, а реальність. Але це за умови, якщо рухатися потягом, який винайшов сам Максим. Найцікавіше в цьому винаході те, що поїзд немає коліс і фактично не їде колією, а летить над нею.
— Таких поїздів ніде в світі більше не існує. В Японії створили подібний потяг, але в нього дуже складний принцип руху. Мій механізм набагато простіший: до вагонів подається струм і вони рухаються вперед. Найголовніші переваги такого поїзда — економія пасажирами часу (поїзд може розвивати швидкість до 500 кілометрів на годину) і та, що цей вид транспорту є екологічно чистим. Коли я захищав свою роботу в Малій академії наук України, то оцінка їй була виставлена висока, оскільки це — суто українська розробка, можна сказати, наш вітчизняний ексклюзив, — розповідає Максим Гусак.
Над створенням «літаючого» поїзда учень столичного ліцею «Еко» №198 Максим Гусак працював понад три роки. Тепер хлопець подав заявку, аби запатентувати свій винахід і сподівається, що держава не залишить його без уваги. А нині Максим став одним із переможців Всеукраїнського конкурсу-захисту науково- дослідницьких робіт учнів- членів Малої академії наук України, який проходив у Києві. На цих «змаганнях інтелекту» журі визнало дуже цікавою і розробку 16-річного учня Київської гімназії №153 імені Пушкіна Гліба Алексіна, котрий запропонував нашій медицині біоматеріал, який ефективно може використовуватися в травматології при хірургічних операціях на кістках.
— Існує понад 30 різновидів матеріалів, котрі можна використовувати для виготовлення імплантантів кісток. Але особливу увагу я звернув на керамічні матеріали Разом із викладачем КПІ Сергієм Руденьким ми розробили біоматеріал — оксид алюмінію, який є найбільш ідентичним до тканин людського організму, — розповідає Гліб.
А от винахід учня 11 класу Київського технічного ліцею Шевченківського району Олексія Ястребова сподобається багатьом власникам мобільних телефонів, які хочуть економити на телефонних розмовах. Адже пристрій, який розробив хлопець, дозволяє сумістити в одному телефонному апараті аж 16 номерів різних операторів мобільного зв’язку.
— Над своїм винаходом я працював упродовж чотирьох років. Розроблений мною модифікований програматор за допомогою комп’ютера дозволяє перепрограмувати всі 16 SIM-карт на одну. Це дозволить власнику такої карти значно економити на розмовах, оскільки, як відомо, вартість розмов між абонентами одного телефонного оператора значно дешевша, — розповідає про принцип дії свого винаходу Олексій Ястребов.
Інша вихованка Київського технічного ліцею Шевченківського району — 16-річна Аліна Гайдук представила на конкурс макет геотермальної станції. За словами дівчини, такі опалювальні установки дозволяють економити електроенергію та газ, оскільки основний матеріал, на якому працює станція — термальні води. Як стверджує Аліна, її роботою вже зацікавилися фахівці столичного центру, де вивчають енергозберігаючі технології. А найближчим часом дівчина збирається запатентувати свій винахід.
— В Україні є чимало областей (Закарпаття, Крим, Херсонщина) багатих на термальні води. Тому, якщо там встановлювати такі станції з метою опалення житлових будинків та фермерських господарств, то економія витрат на теплоносії виявиться досить суттєвою, — вважає Аліна Гайдук.
За інформацією директора Малої академії наук України Оксена Лісового, цього року у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН взяли близько 83 тисячі дітей з усіх областей України. З них до фінального етапу змагань вийшли близько двох тисяч юних винахідників, роботи яких журі визнала найкращими.
— Участь у фіналі конкурсу — це перспектива презентувати свій науковий доробок у колі відомих діячів освіти, науки і культури. Переможці ж нагороджуються дипломами, а ще — з 2006 року Указом Президента України започатковано щорічне відзначення 120 переможців Всеукраїнського конкурсу-захисту щомісячними президентськими стипендіями. На сьогодні спільно із Міністерством освіти ми працюємо над тим, щоб створити на базі Малої академії наук державну систему пошуку і відбору обдарованих дітей, — розповідає Оксен Лісовий.
Проте пан Оксен із сумом відзначає: інтелектуальні втрати нині в Україні величезні і, за його словами, це втрати саме обдарованості. Адже, якщо талановита дитина не отримує умов, необхідних для свого розвитку, то її талант поступово зникає. Тому, стверджує Оксен Лісовий, держава повинна збільшити інвестиції в обдаровану молодь, що в майбутньому для України обернеться сторицею.
