Першу спробу зазирнути за стіни приватних інтер’єрів редактор єдиного на сьогодні в Україні «гламурного» часопису про архітектуру та дизайн «Архидея» Алла Ботанова зробила в жовтні позаминулого року. Пропозиція «пограти» з простором і подати свої роботи на суд широкої публіки, незважаючи на свою надмірну зайнятість, прийняли всі без винятку фахівці, до яких звернулася Алла: деякі з учасників акції свою згоду пояснили «добрим приводом розворушити наше болото». «Чи багато ви зможете назвати цікавих заходів, присвячених особливому ставленню до декору?» — коментує вищесказане куратор проекту. Крити, як кажуть, немає чим: останнім часом Україна хоч і переживає в даній сфері, як кажуть експерти, щось, схоже на бум (мається на увазі те, що все більша кількість людей надає право облаштовувати їхній особистий житловий простір професіоналам), однак ті, хто собі це дозволив, наразі ще бояться офіційно ідентифікувати себе зі своїми власними інтер’єрами. А значить — всім іншим практично немає на чому вчитися доброго смаку: «Архидее», яка демонструє, що є справді добрим, нерідко доволі складно вмовити господаря/господиню показати результат роботи дизайнера.
Хоча — якби все було так сумно — не було б часопису, не було б ні першої, ні другої виставки. І тоді, і зараз головним завданням було не лише наповнити форму предметами так, щоб середовище мешкання стало максимально приємним для життя, але й реалізувати свій шанс попрацювати не «за капризом замовника, а власного натхнення». Дизайнер Юрій Ринтовт пожвавлював білий простір старовинних залів Києво-Могилянської академії за допомогою дерева й грубого заліза: саме в речах із 19-го сторіччя, здавалося б, створених без участі людини, живе, на думку автора, душа. «Сніданок на двох» Ірини Діброви — легкий, як фата нареченої, а також обов’язково «білий» і немислимий без венеціанського скла. Брутальність чорного металу, суворість каменю та легкість яскраво-червоного шовку: абстрактна орхідея Юрія Сугака стала присвяченням часописові, який народився того року, однак вона цілком уявляється і в інтер’єрі — щоправда, людини з вельми нетрадиційним поглядом на життя.
Нинішній «Простір», що проходить у галереї «Лавра», цілком і повністю присвячений темі насолоди. Або — рівнобіжна думка проекту — «звички до свободи»: обидві ідеї відчуваються, навіть якщо назва виставки з якихось причин залишилася невідомою для відвідувача. Для киянки Катерини Борисенко такою можливістю «притримати час і відчути життя» (дозвольмо собі використати одне з сучасних рекламних гасел!) є хвилини, проведені в оранжереї: рослини, в створеному автором інтер’єрі — домінантна прикраса і джерело душевного комфорту (про цю тему, що набуває в сучасному інтер’єрі нового акценту, ще йтиметься найближчим часом на сторінках «Дня»). Тему облаштування порожнечі дизайнерові Марії Глущенко підказав сербський письменник Мілорад Павич: як здається, в інтерпретації Марії, «бути щасливим серед загального нещастя» — забути про те, що поняття «міщанство» має негативний відтінок. Оточити себе масою дрібниць, отримувати задоволення від домотканих серветок, покривал, килимів, мережива постільної білизни — заклик автора «захворіти» нестримним «речовізмом». «Життя як мистецтво» Олени Турянської — розуміється буквально: її «Насолода» розкішшю індійських подушок і напівтемрявою східного шатра — той самий чинник, який об’єднуватиме східні й західні культури «всупереч». Для Сергія Степанова насолода — це розкіш спілкування: чинником, який заспокоює око співрозмовників, дизайнер вважає поєднання коричневого з жовтогарячим і, знову ж таки, зелений акцент — наявність великої кількості рослин.
«Це — остання в моєму житті виставка», — так казала Алла Ботанова, за визнаннями очевидців, в момент народження і першого, і нинішнього проектів. Причини не називаються, але можна передбачати, що труднощі пов’язані з «неповороткістю» наших громадян. А річ ось у чім. Звичайно, наявність певних коштів чимало сприяє тому, щоб родинний простір — завдяки допомозі професіонала — згармоніював із сутністю господарів помешкання. Однак, нагадують фахівці, їхня відсутність — не є приводом не виражати свої емоції. Так само, як і не привід виявляти свою млявість. Фен-шуй, якщо добре поміркувати, — наука зі смислом. Пропозиція, як відомо, народжується тоді, коли є попит.
Виставку відчинено для всіх, хто бажає, до 25 січня в Київській міській галереї мистецтв «Лавра».
