У листопаді можуть призначити близько 20 нових послів України за кордоном. На сьогодні Україна отримала лише сім агреманів (у міжнародному праві попередня згода держави прийняти певну особу як голову дипломатичного представництва іншої держави) на своїх послів за кордоном, заявив учора міністр закордонних справ Борис Тарасюк. «На сьогодні ми маємо агремани, які надійшли на сім послів. Найближчим часом можна чекати відповідну кількість призначень», — сказав Б. Тарасюк. Він зазначив, що всього в листопаді можна чекати близько 20 призначень нових послів України за кордоном. Наразі не призначено послів нашої країни в 23 державах. Серед них — Німеччина, США, Велика Британія, Росія та інші. Б. Тарасюк також повідомив, що найближчим часом Президент України зустрінеться з новопризначеними українськими послами. Глава МЗС висловив думку, що відсутність послів у ряді країн не вплине негативно на голосування під час парламентських виборів України в зарубіжних країнах. «Не думаю, що непризначення послів вплине на реалізацію прав українців за кордоном», — додав Б. Тарасюк. Чи вплинуло це на ефективність зовнішньої політики загалом? З цим запитанням «День» звернувся до експертів.
«Українці в США пропонували Віталія Кличка зробити послом»
Юрій ЩЕРБАК , Надзвичайний і Повноважний Посол України:
— Це провал нашої зовнішньої політики. Це, м’яко кажучи, ганьба для нашої держави, яка не може знайти достойних людей і призначити на ключові посади послів. Я хочу, щоб всі пригадали, що сталося з нашими відносинами з Францією, коли два роки не було українського посла в Парижі. Досі нам це згадують — це призвело до значного погіршення наших відносин. І зараз ми приблизно в такому ж становищі перебуваємо з ключовими країнами світу. Йдеться про Сполучені Штати, Велику Британію, Німеччину, Росію врешті- решт. Звичайно, це повинна бути перша турбота і навіть не стільки міністра закордонних справ, скільки Президента, який відповідає особисто за зовнішню політику України (це одна з його головних функцій, згідно з Конституцією). Я думаю, що є, звичайно, постаті адекватні, є постаті, які можуть гідно представляти Україну. Це можуть бути кар’єрні дипломати нового покоління. Є багато талановитих людей у віці 30—40 років у Міністерстві закордонних справ. Можна вжити, скажімо, так зване горизонтальне переміщення із країн менш значних до країн більш значних, там, де посол себе показав добре. А є метод політичного призначення, тобто беруть колишніх міністрів, скажімо, закордонних справ, фінансів, прем’єр-міністрів, колишніх визначних політичних діячів, або й не тільки колишніх, але й сьогоднішніх, і пропонують їм обійняти посаду. Я, зокрема, говорив про колишнього міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, колишнього секретаря РНБО Євгена Марчука. На мій погляд, Валерій Пустовойтенко міг би бути призначений послом у Росії. Але я не хотів би зосереджуватися на конкретних постатях. Справа в іншому. Повинен бути принцип у державі, а його не видно, його немає. І це прикро, тому що коли президент у будь-якій країні приходить до влади, він веде з собою команду, нехай iз тисячі осіб, серед яких обов’язково є чільні посли у важливих державах, у яких президент хоче вести активну політику. Він повинен спиратися на посла, довіряти йому, а посол повинен мати право доступу до президента, прямого, безпосереднього для того, щоб доповідати ситуацію і коригувати різні події. Чому досі не відбулося призначень — через якісь бюрократичні перепони чи через недалекоглядність українського керівництва? Гадаю, що, насамперед через катастрофічну нестачу фантазії. Для сміху переповім історію: мені українці в США пропонували зробити Віталія Кличка послом у Сполучених Штатах. Я відповів, що коли Тайсон стане президентом Сполучених Штатів, то і Віталій Кличко, звичайно, може бути послом у цій країні. Цей жарт свідчить про те, що йдуть пошуки якихось неочікуваних призначень. Не тільки ті люди, які кар’єрно сірі, бюрократи мають право бути послами. Треба мати фантазію й уявлення про зовнішню політику. Якщо люди проголошують себе професіоналами і не мають уявлення про зовнішню політику, це дуже прикро. Міністр закордонних справ має розуміти, що він навіть своєю якоюсь суперактивністю не компенсує відсутності послів. Треба розуміти, що вище керівництво будь-якої держави не буде розмовляти з другими секретарями, радниками посольства. Найважливіша інформація передається через послів. Вони мають можливість отримувати інформацію, зустрічатися з різними політичними діячами і розуміти, що відбувається в цій країні.
«Без цього страждають національні інтереси»
Євген КАМІНСЬКИЙ , професор політології міжнародних відносин:
— Якщо виходити з того, що посол і дипломатія загалом — це передовсім правильне інформування вищих органів державної влади про поточні зміни, які відбуваються в політиці певної держави щодо України, то відсутність наших послів у таких державах, як Сполучені Штати Америки чи Росія, безумовно негативно позначаються на ситуації й точності дій вищої політичної влади України. Я говоритиму на прикладі Сполучених Штатів. Саме через відсутність посла не були систематизовані ті питання, які обговорювалися під час квітневого візиту нашого Президента до США. Фактично, якщо виходити з оцінки американського вектора нашої зовнішньої політики, то я сприймаю цю ситуацію так, що ми не виконуємо багатьох домовленостей, які були тоді досягнуті. Немає певної систематизації того, про що тоді домовилися, що не було виконано, як до цього ставляться Сполучені Штати Америки. Якщо на рівні публікацій американських наукових журналів, преси я відчуваю критичне ставлення до того, як ми виконуємо ці домовленості, то з нашого боку реакції я не бачу. Багато в чому це спричинено відсутністю посла. Другий момент: зовнішньополітична стратегія США і наші спроби якось підігравати цій стратегії. На мій погляд, до цього часу ми спостерігаємо такий варіант: Україна активно прагне бути в епіцентрі американської боротьби за глобальну демократію і проти міжнародного тероризму. Дуже часто експерти, політологи, спеціалісти з міжнародних відносин висловлюють думку, що це не відповідає національним інтересам України. Чи можемо ми з вами сказати сьогодні, що наше посольство у США переконало Президента України, прем’єр-міністра, Верховну Раду в тому, чи це нам вигідно, чи це не вигідно, чи слід нам виступати за демократію в Білорусі, наскільки це вписується в національні інтереси України, наскільки це відповідає нашим можливостям, чи ми тільки підіграємо і від цього втрачаємо? Відсутність посла в Сполучених Штатах Америки не дозволяє нам чітко визначитися з тим, чи потрібно нам брати участь у цих процесах. І останній момент, на якому я хотів би зупинитись. Тільки посольство і тільки посол, який постійно перебуває в певній державі, може враховувати елементи стратегічних інтересів держави, на території якої він представляє українські інтереси, які обговорюються в кулуарах, на різноманітних зустрічах дипломатів, державних діячів. Якщо в нас буде тільки та інформація, яка є у пресі, ми не зможемо приймати правильних рішень, бо преса подає її часто на емоційному піднесенні. Тільки справжній дипломат може виявити те, що не лежить на поверхні. Знову ж таки, в цьому сенсі я бачу, що відсутність посла не може позитивно позначатися на наших національних інтересах. Тобто дуже важливо, щоб у великих державах діяв посол, а в наддержавах це надважливо. Без цього страждають національні інтереси України.
