Завдання щодо роздачі 45 тонн гуманітарної допомоги, зібраної за ініціативою Президента України та керівництва українського військового відомства і 26 грудня 2003 року літаком Іл-76 ВПС Збройних сил України доставленої до Республіки Ірак, було покладено на 5-ту окрему механізовану бригаду ЗС України, яка входить до складу багатонаціональної дивізії „Центр-Південь» і виконує завдання з підтримання миру та стабільності в провінції Васіт. Зокрема, для населення регіону з України було передано 40 шкільних дошок, 230 шаф для одягу та книжок, кілька тисяч ручок, фломастерів, 600 парт, 1200 стільців до них та велику кількість медикаментів.
Перед розвозом гуманітарної допомоги українські миротворці ретельно вивчили необхідність в ній серед навчальних та лікувальних закладів. Меблі, канцелярські товари та ліки було завезено у найбідніші школи і лікарні в Аль- Куті, Ес-Сувейрі, Аль-Мувафакії, Аль-Хайї, Ез-Зубадії, Аль- Азізії, Бадри та Ен-Нуманії. Сьогодні школи та медичні заклади Республіки Ірак мають гостру необхідність у гуманітарній допомозі. В лікарнях з радістю було прийнято ліки. Зараз холодна пора року, пояснювали лiкарi, і для лікування хворих на простудні захворювання не вистачає медикаментів. Центральне постачання майже відсутнє, а у бідних людей практично немає грошей на ліки. Треба зазначити, що майже всі медикаменти, які українські миротворці розвезли по лікарнях, були вироблені в Україні і мали термін дії до 2006 — 2008 років. Це важливий чинник, бо в деяких лікарнях розповідали, що їм якось привозили гуманітарні ліки від поважних міжнародних організацій, але вони були прострочені і могли, навпаки, зашкодити людям.
Шкільні меблі і канцелярські товари з України для іракських школярів також були приємним і корисним подарунком. Під час війни багато навчальних закладів було зруйновано та розграбовано. І тому зараз багато шкіл знаходиться у скрутному становищі. Дітлахам доводиться вчитися по 3-5 чоловік за одним старим столом, писати на імпровізованих шкільних дошках. Тепер у багатьох з них з’явилися справжні шкільні меблі. Майже кожного разу, коли на шкільні подвір’я заїжджали українські вантажівки з гуманітарною допомогою, юрби школярів намагалися власноруч розвантажити цінні дарунки з України. Немов горобці, вони обліплювали парти, стільці і навіть починали сперечатися, кому нести це багатство в клас.
Кожна доставка гуманітарної допомоги вимагала від українських миротворців відповідної підготовки, спорядження спеціального озброєного конвою і його надійної охорони. Це — вимога часу: в країні ще є терористичні угруповання, які намагаються дестабілізувати обстановку та тримати Ірак у стані війни. Але кожен український солдат знав, що і парти, і ліки, необхідні місцевим жителям, цінні не менш ніж паливо, електроенергія та гроші.
