На підготовку до цього свята китайські власті витратили $13 млрд., що, звісно, ніяк не можна порівняти з торішніми приготуваннями України до святкування сьомої річниці незалежності, коли столичні власті повністю відремонтували бруківку на Хрещатику. Втім, є одна схожість: більшість видатків, як у Пекіні, так і в Києві взяли на себе столичні підприємства.
Під час підготовки до свята китайські збройні сили зазнали втрат: два літаки розбилися, а в центрі столиці зіткнулися два танки. Пекінські власті вжили максимальних заходів безпеки, щоб під час параду не виникло ніяких несподіванок. З міста було виселено всіх бомжів. Правоохоронці вилучили чималі арсенали вибухівки та зброї. У всіх будинках, що виходять на площу, зачинено вікна, й гостям, які прибули в столицю, щоб побачити парад, заборонено підходити до вікон. Це дуже нагадує перший день візиту колишнього президента США Річарда Ніксона до України 1972 року. Тоді теж пустували вулиці Києва, якими проїжджав американський президент, а кватирки було дозволено відкрити лише в тому випадку, якщо в кімнаті живе серйозно хвора людина. За повідомленням зарубіжних засобів масової інформації, під час параду було продемонстровано новітню китайську зброю, зокрема нову балістичну ракету. Над учасниками параду в Пекіні пролетіло 150 винищувачів. Потім півмільйона, ретельно відібраних на політичну благонадійність трудівників, продемонстрували етапи становлення республіки: заснування, реформи Ден Сяопіна та стрибок у двадцять перше століття під керівництвом нинішнього керманича Цзян Цземіня. Демонстранти співали революційних пісень і вигукували 50 гасел, підготовлених до цієї події відділом пропаганди КПК.
Однак уся передсвяткова підготовка китайських властей не змогла відвернути увагу світових засобів інформації від масових порушень прав людини в цій супердержаві з населенням 1,3 млрд. осіб. І це тоді, коли уряд Китаю весь час заявляє про відкритість країни.
З одного боку, Пекін без усякого упередження переймає від Заходу капіталістичні методи управління економікою. До речі, минулого тижня пленум ЦК КПК ухвалив капіталістичні ліки для китайської економіки — акціонування неприбуткових підприємств.
З іншого боку, схоже, що за будь-яких умов китайська компартія не збирається випустити з рук монополію на владу. У країні постійно тривають арешти та переслідування дисидентів. Цього року власті заарештували осіб, що намагалися заснувати Демократичну партію... Нещодавно в Пекіні було заарештовано китайського письменника, який проживає в США і, за словами гонконгзької правозахисної організації, прибув на батьківщину, щоб зібрати документи про культурну революцію. У липні китайський уряд заборонив діяльність напіврелігійної секти Фалунь Гун, яка пропагує оздоровчу систему цигун — «суміш» дихальних вправ, медитації та ідей буддизму й даосизму — й має мільйони прихильників по всій країні.
Очевидно, 61-мільйонний авангард китайського народу побоюється зростаючого впливу цього напіврелігійного руху. Минулого тижня китайські правоохоронці заарештували 300 прихильників цього руху та десять видавців, які видавали літературу про систему цигон. Рупор КПК газета «Женьмінь жибао» заявила з цього приводу: «Хоча соціальну пухлину Фалунь Гон зрізано, однак ще не повністю знищено її зародки, які все ще намагаються зруйнувати здорову тканину суспільства». Китайські власті навіть встановили винагороду за лідера цього руху Лі Хунчжі, який проживає в США. За іронією долі, цю оздоровчу систему в 50-х роках підтримали комуністичні власті, вважаючи цю тисячолітню практику політичною альтернативою «імперіалістичній медицині».
Китай досі зберігає за собою право власного тлумачення прав людини. Під час зустрічі з понад трьомастами «генералами» світової економіки на Шанхайському форумі «Форчн Глоубел» Цзян Цземінь назвав основними правами людини право на їжу та житло. Західним бізнесменам пощастило на власні очі побачити дію і китайської цензури. У дні форуму, який, згідно із задумами організаторів, мав заохотити нові інвестиції до країни, китайські власті вилучили з продажу журнал «Тайм», присвячений 50-річчю Китаю. Цензорам не сподобалось те, що в числі за 27 вересня були статті дисидентів-вигнанців Вей Цзіншена, Вана Даня і тибетського Далай-лами.
Однак західний бізнес закриває очі на масові порушення прав людини в Китаї, побоюючись втратити доступ до величезного китайського ринку. І це чудово розуміє Пекін. І цілком очевидно, що він не відмовиться від свого уявлення про відкритість, поки не переконається в його згубності для своєї економіки. Тим самим китайські власті показують, що взяли урок у капіталізму, чи ж то в Клінтона, який свого часу в одній із політичних дискусій сказав: «Це ж економіка, телепню».
