Сьогодні гостем рубрики «Наша країна очима іноземців» є Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Альгірдас КУМЖА. Ми запропонували йому, як і всім послам іноземних держав, представлених в Україні, іноземним політикам і експертам, дати відповідь на такі два питання:
1. Якою ви побачили або відкрили для себе Україну? Що з побаченого вразило вас найбільше?
2. Назвіть, будь ласка, три причини (умовно), аби полюбити Україну?
1. За перший рік перебування в Україні я неодноразово відвідував Львів, Одесу, Донецьк, Харків, Івано-Франківськ, Сімферополь, Севастополь, Вінницю та інші міста. У Донецькій області слухав концерт у соляній шахті на глибині майже 300 метрів. Величезне враження залишила поїздка, яку ми здійснили з дружиною цієї весни до Кам'янець- Подільського. Я був буквально приголомшений архітектурою міста, що чудово збереглася, переплетенням різних культур, у тому числі й литовської, і дивовижною природою. Такі могутні каньйони до цього я бачив лише в Гімалаях. Багато що запам'яталося з того, що побачив, відвідуючи місця, де литовські інвестори будують будинки, модернізують фабрики. В Одеській області у степу поблизу молдовського кордону на території колишнього танкового полігону відвідав дивовижне господарство, де мій знайомий підприємець створив величезну вівчарську ферму. У нього вже чотири тисячі овець і величезні плани на майбутнє. Раніше я бачив найвищі гори, джунглі, а степ уперше побачив у вас, і це залишило незабутнє враження. Запам'ятався 345-літній ювілей Івано-Франківська. Дивовижна доля міста і його мера Віктораса Анушкевічуса. Він литовець, а його батько після заслання до Сибіру влаштувався у Західній Україні.
Минулого літа з групою литовських істориків і дипломатів ми познайомилися зі спільною україно- литовською спадщиною. Наш маршрут почався від Ковеля і закінчився у Києві, а тим часом ми побачили багато замків, костьолів, монастирів з часів Великого князівства Литовського. У Львові мені особливо запам'ятався костьол, де колись було поховано серце короля Ягайла. А в Підгірцях — бастіонний замок і палац часів ренесансу. В Олеськові є замок, де народився відомий кожному освіченому литовцю Ян Собеський. Більшість цих палаців і замків колись належали знатному і надзвичайно впливовому роду Сангушків. Під час цієї поїздки з нами був єдиний спадкоємець цього роду тридцятитрьохлітній Павло Сангушко. Він мешкає у Бразилії, але з великим ентузіазмом відгукнувся на наше запрошення. Для нього це була приголомшлива можливість побачити сліди могутності його предків, а для нас він — живий зв'язок сьогоднішнього дня і багато в чому забутих сторінок Великого князівства Литовського. А якщо немає часу на тривалі виїзди, радіємо прекрасному Києву. Часто заходимо до Софійського собору, Печерської Лаври, Андріївської церкви. Люблю Будинок Булгакова.
2. Під час кожної своєї поїздки я не перестаю дивуватися теплій душі й дивовижним талантам українців. Вражає і радує різноманітність природи — ліси, степи, моря, гори... Вражає дивовижно переплетена історія, яка також захоплююче і надалі створюється на очах нашого покоління.
