Днями в Росії введено заборону на реалізацію алкогольної продукції з Молдови та Грузії. Цим низка заборон продукції з цих країн не обмежується: раніше Москва заборонила імпорт грузинських та молдавських вин. Під заборону потрапили також грузинські неалкогольні напої: славнозвісна мінеральна вода «Боржомі», а також «Набеглаві».
Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів та благополуччя людини Росії (Росспоживнагляд) мотивувала заборону наявністю пестицидів у напоях з колишніх радянських республік. Слід відзначити, що санітарні заходи підтримала й Держдума РФ, прийнявши постанову, незважаючи на протести деяких депутатів (а саме — комуністів). Президент Грузії Михайло Саакашвілі вважає російську заборону політичним рішенням. На його думку, у відповідь уряд повинен «зробити все, щоб Грузія в цих умовах стала сильнішою як з політичного, так і з економічного погляду». Водночас він висловився за необхідність налагодити «конструктивний діалог» з Росією для повернення грузинського вина на російський ринок. У грузинському парламенті висловилися різкіше: вони розглядають дії влади Росії як спробу покарати Грузію за незалежну політику, що проводиться нею в останні 16 років.
Голова комітету з питань євроатлантичної інтеграції Давид Бакрадзе назвав реакцію Росії абсолютно неадекватною. «Якщо в Росії хтось вважає, що такого роду торгові обмеження примусять нас відмовитися від відновлення територіальної цілісності, повернення Абхазії та Цхінвалі, від вступу до НАТО, то це помилка з їхнього боку», — підкреслив грузинський депутат. Юридичну оцінку діям Москви дав голова юридичного комітету парламенту Грузії Леван Бежашвілі. На його думку, історія з забороною на ввезення грузинських вин, а потім і знаменитої мінеральної води «Боржомі» є свідченням того, що Грузія зіткнулася з «новою економічною політикою Москви». «Цього можна було очікувати. По суті, це не що інше, як економічні санкції», — вважає грузинський парламентарій. Ще гостріше прокоментував дії російської сторони голова парламентського комітету з питань зовнішніх зв’язків Костянтин Габашвілі, який назвав введені Москвою заборони на грузинську продукцію «політичною провокацією» та «ксенофобією».
Спостерігачі зазначають, що за довгі роки присутності молдавських та грузинських вин на російському ринку питання про санітарні норми в такій гострій формі жодного разу не виникало. Багато хто вважає, що алкогольна війна викликана загостреними відносинами Москви з Тбілісі та Кишиневом, які перешкоджають вступу Росії до СОТ, а також новим україно-молдавським митним режимом, який у Придністров’ї вважають блокадою. На думку експертів, у цих торгових конфліктах у Росії немає чітких цілей та завдань. Росія, використовуючи торгові санкції у боротьбі за політичний вплив на пострадянському просторі, фактично завдає удару не лише по жителях країн, проти яких санкції вводяться, але й по власних споживачах.
Як оцінюють події, пов’язані з «алкогольним» конфліктом, експерти в Грузії та Росії? Чи може бути така політика Москви ефективною?
Гія НОДІЯ , Голова Кавказького інституту миру та демократії, Тбілісі:
— Це покарання Грузії за політику, яка Росії не подобається. Грузія прагне вступу до НАТО і наполягає на тому, щоб Росія вивела свої військові бази. Тбілісі виступає проти присутності російських миротворців в Абхазії та Південній Осетії. Москва фактично вводить економічні санкції проти Грузії, для якої Росія є головним експортним ринком вина та мінеральної води.
Безумовно, своїми діями Росія намагається досягти найбільшого економічного збитку. Напевно, російські політики сподіваються на те, що ця заборона призведе до кризи та погіршення економічної ситуації в країні і, як наслідок, до падіння популярності уряду. Розрахунок полягає в тому, що внаслідок такого тиску в Грузії може відбутися нова революція або щось у цьому плані, за чим піде падіння нинішнього уряду і прихід до влади проросійської влади. Але навіть якщо подібне не станеться, сам факт покарання Грузії за здійснення неприйнятної для Росії політики, напевно, дає моральне задоволення російським політикам.
Я не думаю, що політика санкцій Москви буде ефективною. У короткостроковій перспективі грузинський уряд не змінить своїх політичних пріоритетів. Дуже малоймовірний розрахунок російських політиків на те, що в Грузії виникнуть народні хвилювання і прийде до влади проросійський уряд навіть у разі відставки Саакашвілі.
У грузинському суспільстві заборона російської влади на імпорт грузинського вина та мінеральної води не сприймається надто трагічно. Безумовно, це нікому не подобається, але не можна сказати, що всі думають тільки про це і що це єдина і найважливіша проблема для грузинського суспільства. Я не впевнений, що існують якісь конкретні правові механізми, за допомогою яких Грузія може чинити тиск на Росію з тим, щоб вона скасувала заборону на імпорт вин та мінеральної води. Єдине, що Грузія може реально зробити — блокувати вступ Росії до СОТ.
Федір ЛУК’ЯНОВ , головний редактор журналу «Россия в глобальной политике», Москва:
— Проблема навколо заборони на ввезення до Росії грузинського вина та мінеральної води носить політичний характер. Звичайно, проблема якості грузинської продукції, яка представлена на російському ринку, існувала раніше й існує тепер. Але в даному випадку вона використовується як політичний інструмент тиску на Грузію. І цього, в принципі, ніхто й не приховує.
Досить важко зрозуміти, заради чого здійснюється такий тиск. Якщо для якоїсь слухняності, то не зрозуміло, в чому. Після того, як Росія остаточно заявила про виведення військ та військових баз із грузинської території, власне, в Грузії Москві нічого не потрібно. Я думаю, єдина причина може полягати у здійсненні впливу на позицію Грузії щодо невизнаних територій у Південній Осетії. Грузія зараз зацікавлена в тому, щоб порушити статус- кво, який діяв протягом десяти років. До підкорення центральної влади невизнаних територій ще далеко, але, принаймні, Тбілісі налаштований на те, щоб процес не було заморожено, а щоб він розвивався.
Сам по собі тиск, обраний Москвою щодо Тбілісі, дуже ефективний. Я думаю, що Грузії буде досить важко знайти інші ринки збуту своєї продукції. Грузинське вино традиційно п’ють у колишньому СРСР. Більш того, у Москві обговорюється питання про можливість припинення переказів грошей через російські банки до Грузії. Це буде просто дуже могутнім ударом по грузинській економіці. Тому що сотні мільйонів доларів, якщо не мільярди, становлять перекази робітників, які працюють у Росії.
Напевно, Грузія могла б намагатися вирішити суперечку в міжнародних арбітражних судах. Але це займе багато часу. Напевно, буде маса аргументів тієї чи іншої сторони. Тим часом економічні позиції Грузії можуть значно ослабитися. На мій погляд, у Грузії невеликі ресурси для захисту. За Тбілісі міг би заступитися Захід, у якого є різні механізми впливу. Але у мене на сьогодні немає впевненості, що такого роду бажання присутнє у лідерів провідних країн світу. Якщо подивитися на те, що відбувається у світі саме зараз (Палестина, Іран), Грузія явно не потрапляє до пріоритетних списків.
