Останнім часом усе більш очевидним стає розрив між розвиненими державами світу з наукомісткою економікою і країнами, орієнтованими на експорт сировини. Цей процес стрімко розвивається на тлі кризових явищ у світовій економіці. Характер та інтенсивність впливу нинішньої фінансово-економічної кризи на економіки різних країн наглядно підтверджує те, що саме науково-технологічна складова є одним із основних чинників, які визначають ефективність і конкурентну спроможність національних економік в умовах глобальних викликів. Для нашої держави вирішення проблеми збереження і розвитку науково-технологічного потенціалу залишається надзвичайно актуальним. Як приклад ефективної протидії суттєвому негативному впливу світової фінансово-економічної кризи заслуговує на увагу досвід Турецької Республіки, яка системно та комплексно реалізує перспективні плани щодо входження до десятки найбільш розвинутих країн світу. Всебічний розвиток національної науково-технологічної сфери розглядається як один із найважливіших інструментів досягнення цієї мети.
Характеризуючи закономірності розвитку сьогоднішньої Туреччини варто відзначити, що протягом останніх років ця країна суттєво підвищила свою роль на міжнародній арені, ставши членом групи країн «Великої двадцятки» та помітно розширивши сфери політичного й економічного впливу в регіонах Близького та Середнього Сходу, Центральної Азії, Південного Кавказу та Північної Африки. Відчутні результати були досягнуті в ході реструктуризації оборонно-промислового комплексу (ОПК) Туреччини. Протягом останніх років було кардинально змінено стратегію розвитку національного ОПК, яка нині полягає в максимальному використанні потужностей власних виробників у сфері оборонної індустрії. Очікується, що в найближчій перспективі відповідні потреби збройних сил Туреччини забезпечуватимуться, в основному, за рахунок місцевого виробництва, а не трансферу технологій. Окрема увага при цьому приділяється формуванню необхідної бази в перспективних сферах прикладних космічних досліджень, зокрема, розробці супутникових і ракетних систем, інформаційного забезпечення та електронних приладів. Турецький уряд активно працює в напрямку подальшої реалізації концепції щодо використання власної території як потужного енергетичного моста між сусідніми регіонами та Європою.
На даний час Турецька Республіка збільшила валовий внутрішній продукт (ВВП) у чотири рази в період з 2002 по 2008 рр., вона є сімнадцятою найбільшою економікою в світі та шостою в Європі. При цьому суттєво покращилася структура турецького експорту за рахунок товарів з високою доданою вартістю. Так, автомобільний сектор промисловості Туреччини посідає сьогодні шосте місце в Європі. За кількістю замовлень на будівництво кораблів і суден країна займає четверте місце в світі, а такі, наприклад, експортери побутової електроніки, як «BEKO» і «Vestel», упевнено розширюють присутність на ринках ЄС.
Світова фінансово-економічна криза негативним чином вплинула на розвиток турецької економіки в 2008 та 2009 роках. Водночас, за оцінками міжнародних експертів, наслідки світової фінансової кризи на економіку Туреччини будуть не настільки руйнівними, як для ряду інших країн. Це обумовлюється тим, що протягом останніх років ТР пережила три досить глибокі економічні кризи й має відповідний досвід діяльності в непростих економічних умовах. Зокрема, значно укріпився банківський сектор. Крім того, турецький уряд наполегливо здійснює низку антикризових заходів. Європейська комісія прогнозує, що після скорочення ВВП в Туреччині в 2009 р. на 5,8% відбуватиметься поступове покращення ситуації з наступного року.
Зазначені позитивні закономірності розвитку економіки ТР значною мірою є результатом досить успішної діяльності однопартійного уряду, сформованого восени 2002 р. правлячою Партією справедливості й прогресу (ПСП), лідером якої є прем’єр-міністр Р.Т.Ердоган. В програмі ПСП, а також в щорічних державних програмах розвитку Туреччини констатується, що розвиток науки й технологій є однією з найважливіших умов її інтеграції в світову економічну систему. Зовнішня та внутрішня політика ПСП відрізняється орієнтацією на досягнення конкретних результатів. Цьому сприяє досить ефективна система управління науково-технологічною сферою ТР, головним виконавчим органом якої є підпорядкована секретаріату прем’єр-міністра Рада з питань науково-технологічних досліджень Туреччини (ТЮБІТАК).
Важливо, що ідея необхідності інноваційного розвитку держави знаходить широку підтримку в турецькому суспільстві. Про це свідчить, зокрема, процес створення на базі найбільш потужних місцевих холдингів мережі сучасних приватних університетів, лідером серед яких є столичний університет «Бількент», який надає високоякісну освіту в різних галузях з дипломом, що широко визнається у світі. Цей університет, викладення всіх дисциплін в якому здійснюється англійською мовою, активно співпрацює з вищими навчальними закладами та науковими центрами багатьох країн, особливо США, забезпечуючи можливість проходження професійної та мовної практики за кордоном під час навчання.
У одному з останніх виступів прем’єр-міністр Р.Т.Ердоган наголосив: «Для подальшого стабільного економічного розвитку ми зараз, навіть в більшій мірі ніж раніше, потребуємо результатів науково-дослідної діяльності. Для досягнення нашої мети щодо входження в десятку країн з найпотужнішою економікою в світі, науково-дослідна та інноваційна діяльність має життєво важливе значення. З вірою в це, так само, як і в минулі роки, ми продовжимо збільшувати державну підтримку національному сектору досліджень і розвитку».
Наведені нижче цифри свідчать на користь вищезазначеного. Згідно з офіційною статистикою, бюджет Міністерства освіти ТР є другим за величиною після Міністерства фінансів. Поступово збільшуються і рівні фінансування інноваційної сфери з боку приватного сектору. Більшість провідних турецьких компаній уже мають підрозділи досліджень та розвитку, на фінансування яких передбачається виділення окремих коштів.
Усвідомлюючи, що становлення національної науково-технологічної сфери без відповідного людського потенціалу є неможливим, уряд Туреччини реалізує програми, спрямовані на підтримку студентів і молодих спеціалістів, а також спеціальну програму повернення на батьківщину провідних вчених турецького походження, які працюють за кордоном. Міністерство освіти Туреччини виплачує високу стипендію близько 1000 випускникам місцевих університетів, які підвищують кваліфікацію в провідних університетах світу із зобов’язанням щодо повернення на батьківщину після завершення терміну навчання.
Протягом періоду перебування при владі ПСП велика увага приділяється забезпеченню ефективної роботи системи «наука — виробництво конкурентної продукції». Кількість інноваційних об’єктів у Турецькій Республіці при університетах державної та приватної форм власності поступово збільшується.
В уряді Туреччини існує розуміння, що процес створення найсучаснішої науково-дослідної інфраструктури потребує системної роботи. На думку місцевих офіційних чинників, нинішня структура національного науково-дослідного сектору республіки все ще далеко не є досконалою. Тому планується збільшення обсягів інвестицій у дослідження і розвиток, як це передбачено проектом державного бюджету на 2010 рік. При цьому формування внутрішнього попиту на наукомістку продукцію здійснюватиметься, зокрема, за рахунок інтенсифікації розвитку місцевого ОПК. Відповідно, замовниками значної кількості перспективних проектів будуть підрозділи Міністерства національної оборони та інших профільних органів державної влади. З огляду на викладене можна прогнозувати подальший розвиток науково-технологічної сфери та загальне збільшення інноваційного потенціалу Турецької Республіки.
Вирішення аналогічних амбітних завдань в Україні щодо інноваційної перебудови економіки потребує послідовної, системної реалізації намічених планів дій.
