Четвертого листопада американці обиратимуть свого 44-го президента під час найгіршого фінансового безладдя, яке мало місце в країні з настання Великої депресії 1929 року. Обидва кандидати є сенаторами Сполучених Штатів із невеликим досвідом роботи в структурах виконавчої влади, тому їхня здатність подолати кризу стала причиною суперечки під час виборів.
На початку кампанії багато спостерігачів передбачали, що Ірак буде основною темою обговорення 2008 року. Замість цього цим предметом стала фінансова криза. В принципі, це повинно допомогти Бараку Обамі та демократам, тому що соціологічні дослідження показують, що вони є сильнішими в економічних питаннях, у той час як республіканці та Джон Маккейн випереджають у питаннях безпеки. Після з’їзду республіканців опитування довели, що Маккейн лідирував на початку вересня, але після фінансового краху попереду йде Обама.
Хоч обидва кандидати делікатно сприйняли фінансове вливання в $700 млрд. у фінансовий сектор, існує гостре протистояння між двома кандидатами. Обама є не лише першим афроамериканським претендентом однієї з провідних партій, але й наймолодшим кандидатом в історії Америки. У Маккейна є досвід морського льотчика та більш ніж два десятиріччя роботи в Сенаті. Якщо його оберуть, він стане найстаршим обраним президентом.
Обидва кандидати відрізняються один від одного як за темпераментом, так і за досвідом. Маккейн — людина стійких традиційних цінностей, яка пишається своєю готовністю діяти швидко та рішуче, що він спробував зробити під час переговорів із виділення фінансової допомоги, припинивши свою кампанію, щоб повернутися до Вашингтону. Здається, ця спроба несподівано призвела до зворотного результату, тому що республіканці, якими він керує, спочатку ігнорували прийняття законопроекту.
Однак Маккейн довів, що він є непохитним. 2007 року багато людей перестали довіряти його кампанії, але в нього був практичний досвід, щоб воскресити її, й стати претендентом від республіканської партії. Його вибір губернатора Аляски Сари Пейлін як кандидата на посаду віце-президента надав нового поштовху президентській кампанії.
Обама, будучи надихаючим оратором, продемонстрував спокійну та незворушну манеру поведінки у відповідь як на фінансову кризу, так і на бурю політичної кампанії. Будучи збентеженим коментарями, зробленими пастором його церкви, він виголосив виняткову промову про расове питання в Америці. Якщо вже на те пішло, то деякі з демократичних прихильників Обами хотіли б, щоб він був більш емоційним у відповідь на критику.
Слід, одначе, бути більш обачливим, коли дуже багато читаєш результатів дослідження народної думки з приводу підтримки кандидатів. Американські президенти обираються колегією виборців, в якій кожний штат голосує в пропорції: в залежності від кількості представників, яких він має в Конгресі. Оскільки навіть найменші штати мають двох сенаторів, це призводить до надмірного представництва слабо населених західних штатів, які мають тенденцію голосувати за республіканців.
2000 року Ел Гор виграв народне голосування, але Джордж Буш переміг у колегії виборців. Таким чином, кампанії обох кандидатів фокусуються, в основному, на приблизно дюжині штатів, в яких виборці розділилися приблизно порівну — можуть вплинути на рішення колегії виборців. Кожна кампанія зараз відчайдушно намагається виміряти вплив фінансової кризи на ці штати, що є театром бойових дій.
Колегія виборців не тільки плутає прогнози, засновані на вивченнях національної думки, також існує можливість сюрпризів, які можуть бути прихованими до самого останнього моменту. Помилка в президентських дебатах може відразу ж призвести до перелому в громадській думці, як це сталося з президентом Джеральдом Фордом у його дебатах з Джиммі Картером 1976 року. Навпаки, виступи Рональда Рейгана в дебатах із Картером 1980 року часто вважають причиною його перемоги.
Інша подія, яка могла б змінити хід подій — «жовтневий сюрприз», що асоціюється з тероризмом, який може перемкнути порядок денний із фінансової кризи знову на безпеку, що є сильнішою картою республіканців. 2004 року, прямо перед виборами, Осама бін Ладен записав відеоплівку, яка, можливо, допомогла президентові Бушу перемогти сенатора Джона Керрі. На погляд Осами бін Ладена, політика Буша була б більш корисною для його спроб рекрутувати прихильників, ніж, можливо, політика Керрі. Слід передбачити, що Обама виявиться ще більш неспокійним варіантом для бін Ладена.
Останнє опитування Бі-Бі-Сі, проведене в 22-х країнах, засвідчило, що якби голосував світ, то Обама виграв би з великою перевагою. Межі тих, хто голосував би за Обаму, варіюються від 82% у Кенії, де народився батько Обами, до 9% в Індії. Однак американці не люблять зовнішнього втручання в свої вибори. Коли Обама зібрав аудиторію в 200 тис. осіб під час своєї промови в Берліні влітку цього року, республіканці розкритикували його як людину, що належить до еліти, яка волає до натовпу за кордоном, а не до працівників, зайнятих на виробництві у себе на батьківщині.
З іншого боку, під час вересневого опитування просили американців розставити за ступенем важливості ряд зовнішньополітичних цілей для наступного президента, 83% висловилось, що найважливішим питанням є «покращення репутації Америки в світі». Звичайно, обрання першого афроамериканця президентом зробить дива, щоб відновити «м’яку» силу, від якої адміністрація Буша відмовлялася впродовж останніх восьми років.
Дехто хвилюється, що Обама може бути хорошим для американської «м’якої» сили, але не для її «жорсткої» сили. Макіавеллі чудово сказав, що для правителя важливіше, щоб його боялися, а не любили. Макіавеллі, можливо, правий, але ми інколи забуваємо, що любові протиставляється не страх, а ненависть. А Макіавеллі роз’яснив чітко, що ненависть — це щось, чого правителю потрібно уникати.
Якщо застосування «жорсткої» сили виключає застосування «м’якої» сили — це робить лідерство більш важким, як виявив Буш після завоювання Іраку. Як Маккейн, так і Обама володіють вражаючими жорсткими політичними та організаційними навичками, інакше вони не були б там, де вони є сьогодні. Але коли справа дійде до навичок використання «м’якої» сили, таких, як уміння розуміти почуття інших, проникливість і товариськість, Обама перевершує Маккейна. Чи вплине це 4 листопада на американських виборців, більш обачливих унаслідок фінансової кризи, ми ще побачимо.
Джозеф С. НАЙ — професор Школи державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету і автор книги «Повноваження на лідерство».
