Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Андижан:

18 травня, 2005 - 00:00
ТОЧНОЇ КІЛЬКОСТІ ЖЕРТВ В АНДИЖАНІ ЩЕ НЕ ВСТАНОВИЛИ

Оперативність, із якою спрацювала знімальна група інформаційно-аналітичної служби «Інтера» в Узбекистані, вкотре підтверджує високий професіоналізм журналістських кадрів на цьому українському телеканалі. Світ із тривогою стежив за короткими повідомленнями нечисленних інформаційних агентств про те, що сталося в Андижані з 253-тисячним населенням, де силами озброєних формувань було жорстоко придушено виступ народу проти можновладців. А ось побачити та почути правдиву розповідь про події в повсталому місті сьогодні можна лише від очевидців — кореспондента «Інтера» Руслана Ярмолюка й оператора В’ячеслава Фролова. До речі, единих (!) представників закордонних ЗМI в Андижані.

— Перше, що впало у вічі на опустілих вулицях, — розстріляні автобуси, мішки для стрільби з автоматичної зброї та купи битого скла, — розповідає Руслан. — Побачивши нас із камерою, місцеві жителі зі сльозами на очах почали просити показати всьому світу правду про трагедію, що розігралася протягом кількох годин.

Усе почалося в середу, 11 травня, коли в Андижані судили 27 підприємців середнього класу, яких спершу обвинуватили в екстремізмі, а в результаті прокурор визнав, що він поки що не знає, за що їх треба судити, але є вказівка згори — дати їм по сім років. Кожен із цих бізнесменів забезпечував роботою по 2 тисячі городян, тому, коли вранці 54 тисячі чоловік опинилися без роботи, вони пішли вимагати правди. Їх ніде не прийняли, а тих, хто прийшов до мерії та прокуратури, сфотографували й потім почали арештовувати. Тоді все населення міста вийшло на вулиці, а найсміливіші та найвідчайдушніші захопили ізолятор і випустили на волю не лише політичних ув’язнених, а й тих, кого утримували там із кримінальних справ. Зброю мали декілька людей, які всіх охороняли. Тоді місто оточили щільним кільцем спецназ, штурмові загони, пустили БТРи. Два проїхали центральною вулицею, а два зупинилися та почали стріляти по людях. Коли всі кинулися бігти, їх зустріли ті два БТРи, які стали попереду. Снайпери на дахах добивали поранених.

Ті, хто встиг сховатися в будинках, бачили, як на чотири КамАЗи навантажили тіла вбитих і вивезли в невідомому напрямку. Люди, які не знайшли родичів серед загиблих, не знають, де їх шукати.

І сьогодні навколо Андижана напружена обстановка: усюди блок-пости, автоматники, бойова техніка. Журналістів просто не пускають у місто, «інтерівці» вважають, що їм допомогли зірки, які дали можливість не лише зняти, а й вивезти із закритої зони унікальні кадри. До речі, вони були готові до того, що спецслужби заберуть у них плівки, тому передбачливо дублювали відзняте, і лише дивом їх вдалося привезти до Києва. Тепер ніхто не зможе оспорити те, що місцева влада намагається приховати від світової громадськості. «Інтер» розповість правду про Андижан.

Олена КОРСУНСЬКА
Газета: 
Рубрика: