Володимире Володимировичу!
Будучи музикантом, я постійно їжджу країною й зустрічаюся з дуже різними людьми. Те, про що я хочу Вам розповісти, Вам, напевно, в принципі відомо, але, підозрюю, Ви не уявляєте собі масштабів лиха.
Вам, звісно, добре знайоме слово «відкат». Іще 5—6 років тому середній відкат по країні становив 30%. Плакали, але платили. Сьогодні це 70%. Мені достовірно відомий випадок, коли відкат становив 95%. Про це сьогодні знає вся країна. Знає й мовчить, оскільки одна частина населення з цих відкатів і годується, а інша (значно більша) боїться втратити й ті тридцять, що залишилися. Я знаю, що ви скажете, — нехай звертаються до суду. Вони не підуть до суду, Володимире Володимировичу. Тому що наш суд сьогодні — або машина для покарання неугодних, або апарат з приймання грошей від позивачів.
Отже, на ті 30%, що залишилися від бюджету, ми збираємося кріпити оборону, будувати дороги, розвивати промисловість, медицину та освіту й проводити найкращу в світі олімпіаду. Якщо ситуація найближчим часом кардинально не зміниться — справа пахне тотальною катастрофою.
Я пишу цього листа Вам, тому що якісь серйозні зміни в нашому житті відбуваються сьогодні виключно за Вашим рішенням, Вашим словом, Вашим поглядом.
Я не вірю, що Вам настільки наплювати на країну, яка обрала Вас Президентом.
Андрій МАКАРЕВИЧ
7 серпня 2012, радіо «Эхо Москвы»
