Днями президент Білорусі Олександр Лукашенко звернувся до народу та парламенту з щорічним чотиригодинним посланням, у якому зробив низку несподіваних і різких заяв. Зокрема, він оголосив, що скинутий глава Киргизстану Курманбек Бакієв «перебуває під його захистом». Серед пріоритетів зовнішньої політики Мінська, окрім Латинської Америки, білоруський лідер назвав Україну, Польщу, країни Балтики та Китай. Росію в цьому контексті пан Лукашенко не згадав. Зате звинуватив Кремль у «планомірних діях» щодо підривання Білорусі та фундаменту Союзної держави. «Керівництво Росії подеколи виходить з того, що нібито Білорусь нікуди не подінеться. Подінемося. У центрі Європи країна порожньою не буде. Нікому нахиляти нас не дозволимо. У землянки підемо, як 65—70 років тому, але виживемо», — підкреслив Олександр Лукашенко. «День» звернувся до заступника головного редактора «БелГазети» Віктора МАРТИНОВИЧА, щоб дізнатися, як у білоруському суспільстві відреагували на виступ президента й чи свідчать заяви Лукашенка про зміну зовнішньополітичного курсу країни.
— Хочу відзначити, що реакція суспільства, як, утім, зазвичай, була ніякою. Та й сам Олександр Лукашенко поводиться так, ніби ніякого суспільства, ніякої громадської думки з цього питання просто не існувало. Я, наприклад, як громадянин Білорусі категорично проти того, щоб людина, відповідальна за смерть 86 громадян своєї країни, жила в Білорусі. І я підозрюю, що є дуже багато людей, моїх однодумців, які не сприймають того, що скинутий президент Киргизстану Курманбек Бакієв зараз у нашій країні. Лукашенко при своїй роботі з суспільством виходить з позиції соціального конструктивізму. Він вважає, що громадська думка в Білорусі неможлива, що вона є результатом маніпуляцій медіа. Наскільки я знаю, сьогодні може відбутися прес-конференція Бакієва, на якій він нібито виголосить свою правду. От скажіть, де тут істина, мораль, етика? Адже хто правий, хто винен, після цього виступу буде вже не так очевидно.
— У своєму посланні Олександр Лукашенко побічно докорив Кремлю наявністю планів зміни керівництва Білорусі й твердо пообіцяв, що «кольорових революцій» у його країні не буде. Чи обгрунтованими є побоювання Лукашенка щодо того, що у вашій країні можливий державний переворот і повалення влади, як у Киргизстані?
— На думку експертів, реакція Лукашенка після повалення влади в Киргизстані свідчить про те, що в разі чого білоруський президент стрілятиме по натовпу. Тобто він поділяє позицію киргизької влади, яка зі зброєю в руках захищалася. Це ознака того, що він таку позицію схвалює. Не можна сказати, що Лукашенко боїться повторення сценарію Киргизстану, але якщо щось подібне й станеться, він розстрілюватиме повсталих. Що стосується політичної ситуації в Білорусі, то мені здається, що сьогодні, в квітні 2010 року, вона як ніколи стабільна. Незважаючи на те, що соціально-економічна ситуація в Білорусі, образно кажучи, падає вниз, будь-якої альтернативи немає.
— Лукашенко піддав критиці Митний союз, учасники якого, на думку білоруського президента, по-своєму трактують умови торгівлі, й правові норми їм не указ. Крім того, він звинуватив ОДКБ у «наплювацькому ставленні» до своїх обов’язків. Чи означає це, що Білорусь може вийти зі складу цих організацій?
— Звісно, ні. Якщо Білорусь вийде з Митного союзу, їй просто кінець. Я не знаю, куди ми діватимемо наші холодильники та телевізори. Це перше. Друге питання — нафта. У нас є поки примарна надія на те, що об’єднання митних систем, яке відбудеться наступного року, нам поверне безмитну нафту. У тому разі, якщо ми демонстративно вийдемо з Митного союзу, нам залишається сподіватися лише на нафту з далекої Венесуели. Незважаючи на присутність у Білорусі Бакієва, незважаючи на те, що відносини Білорусі та Росії псуватимуся, я не думаю, що з Митного союзу або ОДКБ ми вийдемо. Я не уявляю, що тоді робитиметься в білоруській економіці.
— Звинувачення Лукашенка торкнулися й Кремля. Білоруський президент докорив Москві «планомірними діями, що поставили під загрозу виживаність нашої держави». Також він пригадав Росії те, що в умовах кризи позики Білорусі давали «не Росія, рідна матінка, а наші «вороги» — МВФ, Європа, Захід». Чи означає це політичну переорієнтацію Лукашенка?
— Зовнішня політика як була спрямована на шантаж Росії Заходом і навпаки, так і залишається. Як політика, спрямована виключно на Захід, так і політика, спрямована на Росію, зараз може привести в безвихідь, коли влада зміниться. Адже Захід вимагає поправок до виборчого законодавства. Він вимагає, щоб рахували голоси. Ви уявляєте, яка безглузда вимога — Захід вимагає, щоб спостерігачам показували, як підраховуються голоси. Куди ж це годиться!
Зі свого боку, Росія вимагає, щоб Білорусь дедалі більше зближувалася з нею, віддала їй економічні бонуси. Тобто, може вийти ситуація, коли Лукашенко втратить економічну владу, зберігши владу політичну, ну навіщо це йому треба? Виходить, єдино прийнятна для нього політика — це політика лавірування між Заходом і Росією.
— А заява Лукашенка про те, що, незважаючи на вимоги Москви й Вашингтона, він не розлучиться з високозбагаченим ураном — це теж політика лавірування?
— На місці націоналістів у 1990-ті роки він просто не віддав би зброю. Націоналісти бачили в ядерній зброї загрозу національній безпеці Білорусі, вони вважали, що доки зброя у нас, всі серйозні світові країни не визнають нашої незалежності. Лукашенко ж ставиться до ядерної зброї, як до запоруки нашого суверенітету. Зараз він так само ставиться до високозбагаченого урану. Він намагається зробити його запорукою нашого суверенітету. Мовляв, ви до нас не лізьте, бо в нас є уран.
— Деякі білоруські аналітики вважають, що нинішні критичні висловлювання Лукашенка великою мірою зумовлені майбутніми виборами. Чи це так?
— Я б не пов’язував катавасію, що відбувається, з виборами, оскільки вибори в Білорусі вже давно ні з чим не пов’язані. Вони не є інструментом політичної боротьби, зміни влади. Вибори — лише інструмент закріплення влади в одних руках.
— Чи означає це, що опозиція на майбутніх виборах не має жодних реальних шансів?
— Сподіватимемося, що чутки підтвердяться й до нових білоруських виборів Росія підготує нам іншого кандидата.
— Під час свого виступу Олександр Лукашенко заявив, що Україна та Білорусь «мають максимально швидко вибудувати систему глибокої різносторонньої взаємодії». На ваш погляд, чи підкріплюватимуться ці слова конкретними діями?
— Вони можуть підкріплюватися конкретними діями. Лукашенко бачить у Януковичі свого потенційного союзника в протистоянні Росії. Йому здається, що він разом з Януковичем може проводити певну лінію зі збільшення ціни на транзит газу для російських енергоносіїв. У цьому сенсі ваш президент йому цікавий. Адже вони вдвох можуть протистояти імперським амбіціям Кремля. З інших поглядів, я не думаю, що йому настільки вже цікава Україна. Немає більш далекої політично країни для Білорусі, ніж Україна, я маю на увазі пострадянський простір. У вас реально є вибори, реально є політика, й ця політика щось вирішує, є громадська думка, до якої прислухаються.
