На бронетранспортері рядового Руслана Бардака красуються дві червоні зірки. Це означає, що його 132-й БТР 80 пройшов шляхами Іраку понад 20 тисяч кілометрів. Руслан — серед лідерів-«багатотисячників» українського миротворчого контингенту. У середньосхідній країні він уже десять місяців.
— Та ви що, — каже командир конвойного взводу 61 го окремого механізованого батальйону капітан Анатолій Любецький, — до Бардака я ніяких претензій не маю. Спокійний хлопець, техніку любить, свою справу знає. Машиною опікується, як справжній господар власного авто, дбає з душею. Завжди готовий допомогти в будь-якій справі товаришам.
Пам’ятаю, як одного разу вийшла з ладу вантажівка. Ми зупинились, а турецькі водії почали радитись, як їм відремонтувати машину. Їм довелося довго чаклувати над «мерседесівським» двигуном — навіть у Руслана терпець урвався. Він засукав рукава й сам заліз під капот тягача. Через п’ятнадцять хвилин мотор слухняно загурчав, і колона в повному складі вирушила в дорогу. На головному БТРі досвідчений Бардак тільки додавав швидкості. Без пригод до ночі ми довели конвой до Аль-Кута.
— Обізнаність та своєчасне кваліфіковане обслуговування матеріальної частини на мою ж користь, — переконаний Руслан. — Відчуваєш себе набагато впевненіше, коли сам змінив масло, поставив новий фільтр. Техніка в цих умовах підвести не повинна.
Колеги, водії механізованої роти високо цінують професіоналізм старшого водія взводу. У перші ж дні він по-братерськи ділився з товаришами особливостями автокерування в Іраку, ділився набутим досвідом: як і яку тримати дистанцію під час руху, що робити, коли в колону вклинюється місцева цивільна машина, на що звертати увагу та як спостерігати, щоб не пропустити фугасу на узбіччі траси.
За словами хлопців, Руслан — людина різностороння. Він дуже скромний, але здібності — вміння грати на кларнеті та у футбол — у невеличкому колективі не приховаєш. «Надійний товариш. Йому можна довірити усі свої проблеми!» — коротко характеризують рядового товариші.
По завершенню місії рядовий Бардак має намір продовжити службу за контрактом і сподівається перевестись із Білої Церкви до Житомира. На Батьківщині миротворця чекають мати Марія Миколаївна та сестра Тетяна. Хочеться вірити, що вже в цьому році здійсниться мрія родини Бардаків, яка мешкає в однокімнатній 18-метровій малосімейці, й вони відсвяткують новосілля. Адже Руслан — головний годувальник жіночого колективу.
