Саміт «трьох», тобто президентів Ніколя Саркозі, Дмитра Медведєва та канцлера Ангели Меркель, який завершився вчора у французькому місті Довіль, задовольнив усіх учасників. З одного боку, він продемонстрував злагодженість європейського «мотора»: Франції та Німеччини. Лідери цих країн у черговий раз підтвердили, що вони відіграють головну роль і в Європейському Союзі, й у Північноатлантичному альянсі. Характерно, що саме в Довілі після переговорів із французьким та німецьким лідерами російський президент оголосив про те, що він вирішив узяти участь у саміті НАТО, який відбудеться 19—20 листопада в Лісабоні.
З іншого боку, схоже, домігся свого й Саркозі, який виступає за створення між ЄС і Росією спільного економічного простору й спільної концепції безпеки. «За 10—15 років РФ та Євросоюз увійдуть до єдиного економічного простору зі спільною концепцією безпеки та безвізовим режимом», — сказав французький президент на прес-конференції після закінчення переговорів зі своїми колегами. Зі свого боку, Ангела Меркель заявила про потребу поставити стосунки Росії та НАТО на міцну основу, оскільки обидві сторони стикаються зі спільними загрозами.
Можливо, це вплинуло на те, що лише після переговорів із Саркозі й Меркель російський президент дав позитивну відповідь на запрошення генсека НАТО взяти участь у Лісабонському саміті. Тепер і сам Медведєв вважає, що саміт допоможе розвиткові діалогу між Росією та Північноатлантичним альянсом. При цьому він додав, що Росія зараз вивчає можливість приєднання до європейської ПРО.
Російський президент вважає корисним такий формат зустрічі, який допомагає у відкритій та дружній манері обговорювати багато питань. Зокрема, сказав він, у центрі уваги саміту було питання архітектури європейської безпеки. «Тут потрібно працювати й далі, включаючи російську ідею, і колеги готові продовжити це обговорення», — цитує ІТАР-ТАКС слова Медведєва.
Слід зазначити, що напередодні саміту «трьох» ( як його охрестила місцева преса) західні ЗМІ багато писали про «перезавантаження» між Заходом і Росією, про бажання Парижа та Берліна залучити Росію на бік Заходу. Чому Заходу важливо привернути Росію на свій бік? Про це «Дню» — в інтерв’ю французького експерта.
Тома ГОМАР, керівник програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин:
— Ця зустріч є продовженням процесу, який розпочався 2008 року, коли Медведєв запропонував спільну архітектуру безпеки. Не можна забувати, що в серпні 2008 року сталася війна в Грузії. І саме в цей час розпочалися активні дискусії щодо нової архітектури безпеки. У жовтні 2008 року в ході міжнародної конференції, в якій взяли участь президенти Медведєв і Саркозі, французький президент зазначив, що ініціативу Медведєва доцільно розглядати в межах ОБСЄ. Після цього почався процес перезавантаження між Росією і США, який драматично змінив ситуацію та атмосферу між обома країнами. Також відбулася зміна керівництва в Україні. І в червні цього року за ініціативою канцлера Ангели Меркель було порушено питання об’єднати безпекові зусилля ЄС і Росії щодо вирішення придністровської проблеми. Тому важливо зрозуміти, що цей саміт проходить у межах тривалого процесу, і треба мати на увазі відповідні форуми, зокрема саміт НАТО в Лісабоні, на якому буде затверджено нову стратегічну концепцію НАТО, та саміт ОБСЄ в Астані. Також важливо побачити, що, проводячи саміт у Довілі, Париж і Берлін разом демонструють бажання, політичну волю покращити відносини з Росією.
— Чому так важливо для Парижа і Берліна привернути Москву до Заходу, як зазначають французькі газети?
— Гадаю, це дуже цікавий момент у відносинах між Росією та Європою, між Росією і Сполученими Штатами. Слід відзначити, що безпека Європи не обмежується кордонами євроатлантичної зони. Між Москвою та європейськими столицями і Вашингтоном наявна конвергенція сприйняття спільних загроз. Більше того, ці столиці погоджуються розглядати основні виклики безпеці за межами дії європейської політики безпеки та оборони. Головними проблемами й викликами безпеці нині є Афганістан, Іран і, до певної міри, еволюція безпеки в межах азійського регіону. На мою думку, важливо зрозуміти, що досі існують деякі розходження. Щодо цього немає жодних сумнівів. Водночас відчувається, що у сприйнятті загроз нині істотнішою є конвергенція між Москвою і деякими європейськими столицями, Вашингтоном, а не великі перепони, як це було досі.
— Пане Гомар, як ви вважаєте, чи справді президент-реформатор Дмитро Медведєв, який заявляв, що Росія, на противагу СРСР, повинна демонструвати «усміхнене лице», за два роки змінив стиль Кремля настільки, що світ майже забув про жорсткі манери Володимира Путіна, як про це пише французька Ouest-France?
— Ні, я так не вважаю. Насправді існує послідовний підхід у зовнішній політиці Росії. Схоже, Медведєв і Путін чимось доповнюють один одного. Може, Медведєв більше посміхається, не такий авторитарний і більш відкритий. Але я вважаю, що російська зовнішня політика є послідовною. Беручи до уваги позиції країни у світі та її наміри щодо впливу, в Москві розуміють, що без Росії неможливе забезпечення європейської безпеки. Усе це чітко розуміють у Парижі, Берліні й інших європейських столицях. Зокрема, й те, що неможливо розглядати архітектуру європейської безпеки без огляду на Росію. Цього також не можна робити, не враховувати амбіцій таких країн, як Україна. На мою думку, важливіше брати до уваги послідовний підхід у політиці Росії, аніж стиль президента.
— Чи буде Захід у намаганнях зблизитися з Росією вказувати на важливість збереження й підтримки демократичних цінностей усередині країни, як на цьому наголошували європейські лідери під час попереднього подібного саміту трьох?
— Думаю, що французька сторона, як і німецька, наголошуватиме на тому, що, ясна річ, цінності є важливими. Але, з іншого боку, в Парижі й Берліні будуть зауважувати, що процес відкритості й демократизації хоч і конче потрібен російським громадянам та російській владі, але він не може нав’язуватися іззовні, бо це може бути відчутно контрпродуктивним. Тому, звісно, існує бажання знайти новий баланс між потребою залучити Росію стосовно безпеки і сподіваннями на позитивну еволюцію Росії.
