У той час як увага всього світу прикута до Іраку, до Північної Кореї й можливого конфлікту з Іраном у зв’язку з його ядерною програмою, Косово зійшло з екранів радарів. Однак цій неувазі скоро прийде кінець, оскільки рішення про долю цієї провінції вже не за горами.
Сполучені Штати та їхні європейські друзі неодноразово заявляли про свій намір ухвалити складне рішення з питання відділення Косово від Сербії до кінця поточного року. Це рішення, яке є життєво необхідним для майбутнього нестабільного регіону, стане випробуванням рішучості та єдності країн Заходу.
Переговори цього року у Відні при посередництві ООН показали, що угоди між Косово й Сербією щодо «остаточного статусу» Косово не буде. Переговори тривають, але, як дипломатично повідомив Раді Безпеки представник ООН на переговорах і колишній президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі, користі від них практично немає.
Жодний сербський лідер не погодиться на надання незалежності Косово, тому що націоналізм залишається домінуючою політичною силою в країні. Дійсно, прем’єр-міністр Войслав Костуніца — захисник сербського націоналізму — всіляко намагається підірвати діяльність тимчасового уряду Косово. Він поспішає провести поточного місяця національний референдум з прийняття нової конституції країни без серйозних дебатів у парламенті або звичайної роботи з ознайомлення населення з текстом документа. Головна мета нової конституції полягає в її преамбулі, яка закріпляє Косово як невід’ємну частину Сербії.
Етнічні албанці в Косово заявляють, що для них неприйнятний будь- який зв’язок із Сербією, яким би незначним він не був. У 90-х роках вони фактично відкинули сербське правління в Косово, створивши паралельні відомства. Їхнiй вимушений масовий вихід із країни 1999 року й подальше втручання НАТО, що поклало кінець сербському правлінню й утвореній квазідержаві під керівництвом ООН, зробили неприйнятним будь-який вибір, крім незалежності.
Протягом наступних двох місяців Контактна група з приводу Балкан, до якої входять США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія й Росія, розгляне рекомендації Ахтісаарі щодо остаточного статусу Косово й, можливо, направить свою пропозицію в Раду Безпеки, яка має ухвалити остаточне рішення. Публічно всі члени Контактної групи намагаються залишити питання про остаточний статус Косово відкритим, але неофіційно США й деякі їхні союзники повідомили, що запропонують проголосити незалежність Косово поточного року.
Деякі члени Ради Безпеки (зокрема Росія та Китай) відносяться скептично або настроєні проти подібного диктату, й мало які країни та уряди підтримують ідею розділення території іншої країни, незалежно від обставин. Чи схвалить Рада Безпеки незалежність Косово, значною мірою залежить від здатності запобігти вето з боку Росії, що потребуватиме значних дипломатичних зусиль.
Також важлива й природа дарованої незалежності. Необхідно забезпечити безпеку й захистити меншини незалежного Косово. Північне Косово, що зараз в основному перебуває під контролем Белграда, не має бути відділений у всіх відношеннях, крім назви. Щоб зменшити удар для Сербії, Рада безпеки не повинна допустити надання незалежності таким чином, що в результаті країна не зможе ефективно функціонувати.
Якщо Рада Безпеки не зможе ухвалити рішення щодо остаточного статусу Косово, це призведе до важких наслідків: Косово проголосить незалежність в односторонньому порядку, й всім країнам доведеться вирішувати, визнати або не визнати новоутворену державу. Якщо це станеться, то існує ймовірність того, що серби в Північному Косово проголосять власну незалежність. Як мінімум Сербія вестиме серйозну кампанію проти визнання незалежності Косово.
Фактично, уряд Сербії вже намагається переконати Захід відкласти прийняття рішення до середини 2007 року. Він стверджує, що, в разі надання Косово незалежності на наступних виборах, до влади прийде ультранаціоналістична Радикальна партія, й вважає, що проведення виборів цього року примусить Контактну групу відкласти направлення пропозиції щодо питання Косово в Раду Безпеки. Більше того, уряд заохочує лідерів Боснійської Республіки пригрозити Сербськiй провести власний референдум щодо питання відділення від все ще крихкої Боснії. І вони продовжують наполягати (безуспішно) на відстороненні Ахтісаарі для того, щоб продовжити віденські переговори.
Схоже, що час, обраний для проведення референдуму з прийняття конституції, є частиною цієї стратегії. Дехто сподівається, що відстрочка рішення викличе новий спалах насильства в Косово й примусить країни Заходу переглянути можливість надання незалежності Косово.
Ця тактика може спрацювати. Багато країн Європейського Союзу непокоять наслідки відторгнення території країни, а також вплив незалежності Косово на сербську демократію. Зважаючи на політичну нестабільність у Сербії, вони розглядають шкоду, яку може завдати короткочасна відстрочка. Але будь-яке затягування лише надає Костуніце більше часу й можливостей знайти спосіб ускладнити прийняття рішення для Ради Безпеки.
Захід повинен ігнорувати слова й дії Белграда. Політична ситуація в Сербії буде хаотичною і нестабільною найближчого майбутнього, а сербські політики спробують використати це як привід, щоб запобігти відокремленню Косово. Точно таким же чином встановлення зв’язків між Сербією й Косово буде проблематичним за будь-яких обставин.
Але нездатність зробити рішучі кроки щодо визначення остаточного статусу Косово сьогодні призведе до погіршення ситуації на Балканах, що перешкодить зближенню Сербії з Заходом і, врешті-решт, її вступу до ЄС, а також прирече етнічні меншини Косово на небезпечну невизначеність і створить загрозу крихким державам регіону, таким як Боснія й Македонія.
Незалежність є єдиним реалістичним рішенням для Косово. Якщо Сербія прагне приєднатися до Заходу, то вона не повинна упускати цю можливість, застрягши у своєму націоналістичному минулому.
Мортон АБРАМОВІЦ — колишній помічник держсекретаря США, старший науковий співробітник Century Foundation у Вашингтоні. Джеймс ЛАЙОН — спеціальний радник по Балканах Міжнародної кризової групи, що знаходиться в Белграді.
