Суд над Слободаном Мілошевичем у Гаазі є своєчасним нагадуванням про те, до яких руйнівних наслідків призводить терористичне насильство. Можливо, це було необережністю з боку президента Буша, коли він назвав Ірак, Іран та Північну Корею зосередженням зла, але він був правий, вказуючи на численні зв’язки у глобальному терористичному ланцюгу. Всередині цього ланцюга однією з нібито малих, але ключових ланок, є балканський тероризм, який продовжує процвітати на очах у НАТО та ООН.
Осама бен Ладен влаштувався на Балканах близько 1994-го року, заснувавши кілька так званих гуманітарних організацій у Боснії та Албанії. До складу деяких загонів у Боснії, Косово та Македонії під час балканської війни входили моджахеди, навчені в афганських таборах. Місцеві тренувальні центри також мали велике значення. В Албанії бойовики навчалися на території резиденції колишнього президента Салі Беріша неподалік від міста Тропойє.
Крім сильної місцевої підтримки терористів, існувала ще й економічна інфраструктура. Під час правління Слободана Мілошевича дві тонни героїну щомісяця переправлялися з Азії до Європи через Косово. Після падіння Мілошевича контрабанда наркотиків не тільки не зменшилася, але навпаки, зросла. За останній рік п’ять тонн героїну були переправлені через територію, яка знаходиться під контролем ООН та НАТО. Інтерпол стверджує, що албанські бандформування сьогодні контролюють 70% героїну, що переправляється до Німеччини, Австрії, Швейцарії та Скандинавії.
Протягом останніх років взаємодія між Тимчасовою адміністрацією місії ООН у Косово (UNMIK), міжнародними силами під керівництвом НАТО (KFOR) та місцевим урядом, особливо після приходу до влади демократичного уряду в Сербії, привело до зменшення числа терористичних атак у Південній Сербії та Македонії. Однак це співробітництво не змогло зупинити злиття тероризму та криміналу. Ерхард Бусек, координатор Пакту стабільності у колишній Югославії, вважає, що через багатство, накопичене терористичними групами, залученими до наркоторгівлі, шанси збереження миру в Македонії після танення снігу складають не більше 50%.
Спокій не повернеться на Балкани доти, поки ООН і НАТО не зможуть знищити базу екстремістів у Косово. Тим часом кримінально-терористична основа Армії Визволення Косово (АВК), яка ніби була роззброєна, продовжує концентрувати свою силу і проникати на території Македонії, Південної Сербії та Чорногорії. Найсміливіші керівники АВК навіть говорять про 100 тисяч албанців, які проживають у Греції, як про свою довгострокову ціль. Ідея створення «Великої Албанії» не забута.
Замість придушення терористів, до них ставилися як до однієї із сторін у розв’язанні проблеми нестабільності на Балканах. Генеральний секретар НАТО лорд Робертсон назвав албанських терористів у Македонії «збіговиськом відчайдушних головорізів», але ці самі головорізи виступали на прес-конференції у Пріштіні, під носом у KFOR та UNMIK. Деякі країни настільки поважають інтереси терористів, що представник США в ОБСЄ провів переговори з македонськими політиками та лідерами терористів не в Скоп’є і Тетово, а у Прізрені, місті у Косово, де терористи найбільш впливові.
За останні кілька років внаслідок етнічних чисток Косово залишили чверть мільйона чоловік. Сто храмів і монастирів було зруйновано. Вбивства на етнічному грунті трапляються останнім часом рідше, але цей факт не може вважатися досягненням, оскільки усе неалбанське населення Косово ізольоване в анклавах, що охороняються силами KFOR.
Останні вибори підтвердили, що місцеве населення відкидає насильство. Однак вибори є демократичним інструментом лише у тому разі, коли всі партії підкоряються їх результатам. Реальна влада у Косово знаходиться в руках людей з «калашниковими».
Міжнародні сили у Косово досить сильні для того, щоб розірвати зв’язок між міжнародним тероризмом та Балканами, за умови наявності достатньої політичної волі. Балканські наркоторговці, торговці зброєю, жінками та біженцями, підпільні операції, які фінансують терористів, можуть бути зупинені. Однак, щоб здійснити це, міжнародні інститути, контролюючі Косово, повинні заборонити всі організації, що сповідують насильство.
Відомі злочинці повинні сидіти не у косовському парламенті, а у в’язниці. Місце найбільш жорстоких із них не в уряді Косово, а у гаазькому міжнародному трибуналі разом із Мілошевичем. Але міжнародні організації, які контролюють Косово, боячись розгнівати озброєних терористів, вважають за краще умиротворяти їх.
Деякі розчаровані міжнародні діячі намагалися змусити албанські політичні партії сформувати коаліцію. Однак така перспектива може підірвати владу доктора Ібрагіма Ругови, що нарешті став президентом на початку цього місяця, оскільки уряд формується політичним крилом Армії визволення Косово.
Метою бомбардування Югославії, резолюції 1244 Ради Безпеки ООН і тимчасової конституції Косово було створення умов для демократичного розвитку багатонаціональної держави. Оскільки це залишається єдиною досяжною метою, яка чогось варта, єдиним життєздатним рішенням для майбутнього Косово є коаліція помірних албанських партій та організацій, що представляють національні меншини Косово. Але прагматичні циніки вже три роки стверджують, що таке рішення неможливе. Однак умиротворяючи таким чином терористів, наймогутніші держави світу дають зелене світло тероризму не тільки на Балканах, але й в усьому світі.
Територія Косово значно менша від території Афганістану. Якщо світова спільнота не зможе очистити Косово від терористів, чи залишається надія, що з тероризмом буде покінчено в усьому світі? Таким чином, перед тим як розпочинати нову антитерористичну кампанію, провідні країни повинні покінчити з тероризмом на території, підконтрольній ООН. Якщо цього не станеться, ООН, НАТО та Європейський Союз дискредитують і себе, і гуманітарні ідеї, які вони використовують, щоб виправдати своє «гуманітарне» втручання.
Іржі ДІНСТБІР, колишній міністр закордонних справ Чехословаччини, донедавна був спеціальним послом ООН з прав людини у колишній Югославії.
