Лоро зазначив: країни Балтії виявили настільки сильний національний дух, що це було великим сюрпризом у новітній історії. Хоча вчений вважає, що Литву, Латвію й Естонію слід розглядати не єдиним блоком (як це часто прийнято на Заході), тим не менше він визначив загальні для цих країн відправні точки їхнього руху до Європи. По-перше, балтійцям не слід, як деяким іншим державам колишнього СРСР, доводити, що вони європейці — це й так ясно кожній мислячій людині. По-друге, і Литві, і Латвії, і Естонії приблизно в один час удалося повернути відібрану Совєтами незалежність. По-третє, в усіх трьох балтійських країнах сильно відчувається наявність так званого «російського елементу» — який у найближчому майбутньому не зникне в нікуди. По-четверте, балтійці потенційно заслуговують не тільки на членство в Євросоюзі, а й можуть стати справжніми європейцями по духу. В чому ще схожі ці країни? За словами французького дослідника, всі вони за останнє десятиріччя довели, що гідні бути в Європі — про це говорять їхні реформи, привабливість для західних інвесторів, стандарти щодо дотримання прав людини, демократичні уряди. Примітно, що опитування громадської думки в усіх трьох балтійських державах свідчать: більшість їхніх мешканців хоче бути в Європі, але не в Євросоюзі. Інша картина щодо НАТО: середньостатистичний литовець, латиш або естонець воліє, аби його країна стала членом Північноатлантичного альянсу.
Паскаль Лоро вважає, що інтегрувати Балтію в Євросоюз буде легше, ніж, скажімо, Польщу — адже країнам з невеликим населенням простіше пристосуватися до нових правил гри. Естонію дослідник називає лідером в європейському марафоні балтійців — ця відкрита зовнішньому світу країна зробила великі успіхи в переході до демократії. Головним болем маленької балтійської держави лишаються нацменшини — у першу чергу російська. За словами Лоро, естонські росіяни здебільшого не говорять державною, тобто естонською, мовою й відчувають великі проблеми з інтеграцією в суспільство. Французький вчений зазначив, що Естонія є найважчим серед балтійців партнером для Росії — адже естонський уряд буває недипломатичним і критичним щодо Москви. Латвія, на думку дослідника, ще не може розлучитися з багажем проблем родом із радянського минулого. Лоро переконаний, що ця країна не може повною мірою пристосуватися до сучасних змін. Причиною цьому дослідник називає те, що Латвія була дуже сильна інтегрована в Радянський Союз. У цій країні, як відомо, проживає досить чисельна російська меншина. Скажімо, в Ризі латиші навіть не становлять етнічної більшості. А коли Латвія повернула незалежність, місцеві росіяни не були від цього в захваті. Нині ж, каже вчений, російська мафія використовує латвійські структури — багато брудних грошей вони відмивають саме в банках Латвії. Розвиток третьої балтійської країни, Литви, Паскаль Лоро ставить десь посередині між Естонією і Латвією. До речі, він відносить Литву до Центральної Європи, а її балтійських сусідів — до Північної Європи. Дослідник говорить, що Литва не має економічних негараздів, однак у цій країні дуже багато людей залучено до політичних дебатів — на думку Лоро, це не сприяє політичній стабільності.
«Росія досі присутня в Балтії — незважаючи на те, що Литва, Латвія й Естонія повернули свою незалежність. Звичайно, вплив Москви вже не такий сильний, як за часів Радянського Союзу. Але в будь-якому разі Росія намагатиметься зберегти там економічний, політичний і військовий вплив», — переконаний Паскаль Лоро.
