М абуть, нікого не здивувала новина про те, що вкотре близько- східній мирний процес зайшов у глухий кут. Разом з тим ще ніколи обидві сторони: й ізраїльтяни, і палестинці не були такими близькими до укладення всеохоплючої мирної угоди. Нині головним каменем спотикання між сторонами є статус Єрусалима. Палестинці наполягають на влаштуванні своєї столиці у Східному Єрусалимі. Палестинський уряд заявив в комюніке: «Проблема Єрусалиму не є предметом переговорів, і не буде нею ні сьогодні, ні завтра, ні в майбутньому».
Ізраїль наголошує на тому, що виходить зі свого повного суверенітету над Єрусалимом, але готовий надати палестинцям лише обмежений контроль над деякими районами Східного Єрусалиму. Ізраїльський прем’єр Ехуд Барак заявив, що наступний крок (читай поступку), повинні зробити палестинці. І зробити, очевидно, до 13 вересня, коли керівництво Палестинської автономії вирішило проголосити державну незалежність Палестини. Ізраїль вже натякав, що будь-який односторонній крок палестинців викличе різку реакцію. Прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак застеріг Ясіра Арафата, що така одностороння заява спровокує «насильницький конфлікт, який Ізраїль, безумовно, виграє». Зі свого боку, палестинське керівництво попереджає Ізраїль, що у випадку виникнення конфлікту єврейські поселенці на Західному березі Йордану і Сектора Газа стануть заручниками. Сполучені Штати тим часом погрожують палестинцям припинити грошову допомогу в разі їхніх односторонніх кроків і перенести своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалиму, що, здається, мало б трохи охолодити войовничі настрої.
Йдуть розмови про наступний ізраїльсько-палестинський саміт, але вони поки що залишаються лише розмовами. Тим часом Барак переключився на внутрішнє життя. Він уже заявив про бажання провести через кнесет «цивільну реформу» і підготувати нову конституцію, яка гарантуватиме усі права громадянам і забезпечить більшу рівність між євреями і неєвреями. «Цивільна реформа» передбачає, зокрема, що єврейський релігійний істеблішмент буде позбавлено багатьох привілеїв і повноважень. Сам Барак запевняє, що така реформа має на меті зміцнити світський характер ізраїльського суспільства за рахунок релігійних прав, які тісно вплелися в соціальні та політичні структури країни від заснуванння єврейської держави в 1948-му. Він обіцяє скасувати міністерство із релігійних справ, підготувати закон, який дозволятиме здійснення цивільних шлюбів, і підтримувати ухвалення законів, які сприятимуть зростанню статусу жінки. Членам ортодоксальних громад пропонується тепер альтернативна військова служба.
Оглядачі по-різному оцінюють останні внутрішні ініціативи Барака. Одні вважають, що ізраїльський прем’єр готується до нових виборів. На думку інших, Барак тим самим здійснює тиск на опозицію, щоб заручитися її підтримкою на переговорах із палестинцями. Загалом переважає думка, що Барак облишив сподівання досягти миру із Ясіром Арафатом і спрямував усі зусилля на внутрішню політику, сподіваючися таким чином покласти край політичному впливу правих і ультра- ортодоксальних партій, які вийшли із коаліції напередодні Кемп-Девідського саміту.
