Референдум про довіру тимчасово усунутому парламентом президентові Румунії Траяну Басеску закінчився його перемогою з перевагою в три чверті голосів. 75 % румун сказали «ні» імпічментові президента, і лише 25 % висловилися на підтримку ухвали парламенту. Звинувачений у перевищенні повноважень, зловживанні своїм службовим становищем, Басеску не лише підтвердив свій президентський мандат, але й набрав на мільйон голосів виборців більше, ніж на президентських виборах. Загалом на цей раз проголосувало на 2 млн. румунів менше, аніж 2004 року. Явка становила 44%. Раніше конституційний cуд уже визнав за необґрунтовані всі 19 звинувачень на адресу президента, представлені спеціальною парламентською комісією як обґрунтування для імпічменту президента, однак парламентарії не взяли це до уваги.
Сам Басеску так прокоментував результати референдуму: «Проти мене об’єдналися п’ять парламентських партій. Гадаю, що вони дістали замало відсотків, враховуючи ті зусилля, які вони затратили. Але я запевняю, що ціню ці зусилля та вважаю своїм обов’язком поважати всі політичні партії». Також відразу після перемоги в референдумі Траян Басеску пообіцяв найближчим часом ініціювати діалог із політиками, зазначивши разом із тим, що не збирається міняти свою позицію, оскільки народ підтвердив, що він на правильному шляху. Серед пріоритетів нового етапу він назвав прийняття закону про люстрацію.
Парадокс ситуації в тому, що саме активна боротьба «всіх проти одного» піднесла Басеску в ранг героя навіть у очах тих, хто раніше йому не особливо симпатизував. Експерти бачать заслугу самого президента в тому, що він «вдало позиціонував себе як «один проти всіх», що йому додало симпатій електорату. Є й ті, хто вважає, що Басеску просто вдалося переконати румун у тому, що йдеться про їхнє майбутнє, про вибір між двома системами — прозорою Євроатлантичною, в якій головна цінність — людина — і посткомуністичною системою — «системою «транспартійної» корупції», в якій різні з вигляду партії «сваряться на публіці, а зсередини пов’язані спільними бізнес-інтересами» і не думають про виборців.
Басеску пропонує змінити виборчу систему — відмовитися від голосування за партійними списками на користь одномандатного голосування. На його погляд, одномандатне голосування наблизить політичний клас до людей і зробить його підзвітним виборцям, а не «червоним баронам», які фінансують політичні партії та через їхніх лідерів «тіньовим чином керують країною». Він заявив, що коли виборчу систему не буде змінено парламентом до кінця червня, то вже восени він збирається скликати з цього питання новий референдум. Також Басеску вважає, що потрібно прийняти нову конституцію країни — чинна не відповідає статусу члена ЄС і НАТО, захистити суди та слідчі органи від політичного впливу й унеможливити використання спецслужб у інтересах політиків.
Певною розрадою на тлі провалу в референдумі для «коаліції анти-Басеску» стала інформація про низьку явку. Опоненти президента після його відсторонення від влади й оголошення референдуму терміново внесли зміни до законодавства, згідно з яким результати буде визнано лише в тому випадкові, якщо явка виборців перевищить 50%. Глава соціал-демократів Мірча Джоане в день референдуму заявив, що соціал-демократи не збираються визнавати результати виборів. Іон Ілієску підтримав свого соратника.
Проте планам коаліції анти- Басеску не вийшло збутися. Несподівану оперативність виявив глава Європейської комісії і ще до завершення остаточного підрахунку голосів поздоровив Басеску з перемогою. Як повідомила агенція «Франс прес», у привітанні зазначалося: «Сподіваюся, що цей результат дозволить Румунії просуватися шляхом реформ, особливо в галузі юстиції та боротьби проти корупції».
Член Європарламенту правоцентрист Маркус Фербер, який під час кризи закликав ЄС застосувати санкції щодо Румунії, заявив на другий день після референдуму, що «румунський парламент повинен переусвідомити свою позицію і Бухарест повинен повернутися до реформ». Напевно менш оптимістично на перемогу Басеску відреагували європейські ліві. Схоже, що ситуація в Румунії помітно розбурхала пристрасті в самому Європарламенті. Напередодні референдуму віце-президент фракції соціалістів у Європарламенті Ян Вірсма досить критично оцінив діяльність Басеску, звинувативши його в диктаторських замашках і різких висловлюваннях, зазначивши, що як правило «вслід за боротьбою з парламентом іде диктатура».
Що стосується різких висловлювань, то набір інструментів румунського президента настільки обмежений, що публічне висловлювання своєї позиції він вважає чи не найдійовішим із тих, що йому доступні згідно з чинною конституцією.
У його випадкові — це, дійсно, сильна зброя. Не дивно, що під час підготовки до референдуму «диктаторові» Басеску противники всіма доступними способами обмежували доступ до телеканалів. У результаті йому довелося навіть опонувати прем’єр- міністрові, який виступав у прямому ефірі, телефонуючи з дому по телефону в студію…
Зовнішній вплив на політичну ситуацію в Румунії не обмежується лише західним, де в Басеску бачать гаранта реформ. Як сказав Траян Басеску в інтерв’ю газеті Adevarul після усунення з посади, «є твердження про зовнішні структури, які були зацікавлені в дестабілізації та хотіли б, щоб Румунія продовжувала залишатися в сірій зоні». За оцінкою експертів, у Румунії склалася ситуація, коли країна, інтегрована до ЄС і НАТО, перебуває під сильним впливом російського капіталу. Цей чинник, на думку спостерігачів, у значній мірі визначив конфлікт між прозахідним президентом і прем’єр-міністром, який, як вважається, захищає інтереси російського капіталу. Виходячи з цього, можна передбачити, що Росія також не дуже задоволена результатом референдуму. Кремлеві навряд чи сподобалося висловлювання Басеску початку 2006 року, після того, як Росія перекрила Україні газовий вентиль: «Очевидно, що «Газпром» сьогодні ефективніший за Червону Армію і 40, і 60 років тому». Відстоюючи особливий статус Румунії у Чорноморському басейні, Басеску заявив, що не хоче, щоб Чорне море перетворилося на «російське озеро».
Проте Басеску відомий своїми яскравими висловлюваннями не лише на адресу Росії. Минулого літа, душевно поспівчувавши молдованам у їхній нелегкій ситуації, він невинно запропонував їм «приєднатися до Румунії після її вступу до ЄС». Цим він неймовірно порадував Придністров’я, де заяву розцінили як знак незалежності, яка наближається, але довів до паніки інших. Басеску критикує політику Великої Британії з обмеження доступу румунських робітників у країну: «Британські політики не можуть сказати, що румуни хороші в Іраку, але не у Великій Британії» і висловлює надію, що це зміниться з приходом нового уряду.
«ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА» В ТАБОРІ ПЕРЕМОЖЕНИХ
Як зазначає газета Cotidianul, очікувана після перемоги Басеску «громадянська війна» розпочалася не в країні, а серед тих, хто програв вибори. Почався пошук винних у провалі референдуму і перехід в опозицію. Антипрезидентська коаліція потрапила в капкан власних планів якомога легше позбутися від Траяна Басеску, пише Evenimentul Zilei. Коаліція анти-Басеску розвалилася після провалу загального завдання, пише газета Gindul. Лідер соціал-демократичної партії Мірча Джоане, на якого ляже основна відповідальність за провал, оцінює те, що сталося, як те, що «Траян Басеску повертається до палацу «Котрочень» і не більше». Лідер націоналістичної партії «Велика Румунія» Вадим Тудор передбачає ізоляцію Басеску. Лідер Демократичної спілки угорців Румунії Марко Бела примирливо заявив після референдуму, що для конструктивної співпраці з президентом парламентові потрібно переглянути свою позицію на 75%, а президентові на 25%. Разом із тим, він вважає, що «необхідно замінити фальшиві пріоритети — постійний політичний скандал, конфлікти, на реальні».
«Референдум дав Траяну Басеску другий шанс. Я поважаю це рішення», — заявив прем’єр-міністр Калін Попеску Терічану. Коли винних у провалі буде виявлено та покарано, перед парламентом постане питання: «Що далі?» — створення нової парламентської більшості, дострокові вибори чи збереження конфігурації, яка створилася, до осінніх виборів до Європарламенту. Можливо, парламент після референдуму стане більш згідливим, оскільки референдум показав, що пряма конфронтація з Басеску згубно позначається на рейтингах його опонентів, і збільшує число прихильників президента та демократичної партії. Але чи захоче Басеску стати гнучкішим на свої 25%?
