Останнім часом офіційні контакти між Україною та Німеччиною досить обмежені, й причина цього — негативне ставлення Берліна до того, як у нашій країні вирішують «справу Тимошенко». Яким бачать у Німеччині розв’язання цієї справи? Чи розуміють у Берліні важливість підписання Угоди про асоціацію і для Європи, і для України? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю впливового депутата Бундестагу, члена комітету в закордонних справах, відповідального у правлячій фракції ХДС/ХСС за співпрацю з Україною Карла-Георга ВЕЛЛМАННА, який на чолі німецької делегації брав участь у Першій міжнародній бізнес-конференції «ABC: Ukraine & Partners-2013», що відбулася минулого тижня.
— Пане Веллманн, оскільки ми зустрічаємося одразу після завершення бізнес-конференції, то хотілося б почути ваші враження від неї. Чи була вона корисною, на вашу думку?
— Конференція була дуже корисною. Адже на неї приїхали представники понад 60 країн. Тут було багато бізнесменів, політиків. І в нас була дуже добра дискусія, особливо щодо енергетичних питань. Україна є важливою країною для західних інвесторів. І багато з них були тут присутні. Ми мали можливість зустрітися з дуже впливовими українськими політиками, прем’єр-міністром, віце-прем’єром. Це була гарна можливість обговорити економічні та політичні питання.
— Чи вплине ця конференція на німецьких інвесторів (які, як відомо, останнім часом покидали український ринок), щоб вони, навпаки, почали заходити з капіталом?
— Так. Деякі компанії наразі інвестують в Україну. Наприклад, Ferrostaal працює в енергетичному секторі. І якщо така велика компанія, як Ferrostaal, іде в Україну, то за нею підуть інші. Тому що вони говорять: зараз можна працювати, ми маємо хороший досвід, і політики в Україні хочуть змінити ситуацію на краще.
— Тобто ви бачите, що українські політики прагнуть проводити зміни. А якщо говорити відносно Угоди про асоціацію, чи готова канцлер Німеччини Ангела Меркель підписати її зараз?
— Поживемо — побачимо. Ми працюємо над цим.
— Що саме ви маєте на увазі?
— Треба розглядати як позитив сильне бажання наблизити Україну до Європи. Я особисто досить активно виступаю за підписання Угоди про асоціацію. Це дуже важливий рік для України.
— Це так. Але, мабуть, і для Європи цей рік є важливим...
— Так, звісно. Україна — європейська країна. Це не Африка чи Азія, це Європа, і Київ — це європейська столиця. Тому, безсумнівно, ви належите до Європи.
— Сьогодні на саміті держав Центральної Європи у Братиславі президент Коморовський сказав, що європейські країни мають допомогти Україні зробити все, щоб у листопаді підписати Угоду про асоціацію...
— Так, Коморовський — дуже розумна людина. І ми підтримуємо його. У нас добра співпраця з польським урядом, який активно підтримує приєднання України до ЄС.
— І не тільки Польща. Як відомо, зараз підписання Угоди про асоціацію підтримує більшість країн ЄС, за винятком четвірки: Німеччини, Франції, Швеції та Нідерландів. Чи в Німеччині інша позиція?
— Ні, названі вище чотири країни не проти підписання. Вони говорять: у нас є певні умови, які було визначено європейськими міністрами закордонних справ півроку тому. Тож вони чекають, що Україна досягне поступу в реалізації певних реформ у судовій сфері. Ми дуже сподіваємося, що так і буде.
— Але ж до саміту лишилося декілька місяців. А реформи потребують багато часу...
— Як завжди, все впирається у час. Якщо не в листопаді, то в березні наступного року. Але якщо вам потрібен час, ви його матимете.
— Наскільки важливо для Німеччини при ухваленні рішення про підписання Угоди, щоб Тимошенко була звільнена? Тим більше, що це не така проста справа, як здавалося спочатку.
— Для громадської думки це досить важливо, оскільки це — питання вибіркового правосуддя. Але я особисто проти втручання у судові справи. Я маю на увазі те, що український суд має вирішити справу Тимошенко.
— До речі, деякі західні експерти, які часто бувають у Німеччині, розповідають, що справа Тимошенко стала ледь не одним із головних внутрішньополітичних питань країни. Це правда?
— Ні, сьогодні це не так. Ця справа вже не має такої актуальності, іншими словами, вона охолола. Тимошенко — красива жінка зі світлим волоссям. І звісно, це завжди — гарний привід для написання статей. Але було б добре, якби щодо неї ухвалили рішення, яке ми запропонували: відпустити її на лікування до Німеччини. Або до Швейцарії чи до Америки, де б вона могла дістати медичну допомогу. Це якраз те, про що президент Коморовський веде переговори з українським урядом.
— Тобто ви вірите, що таким чином справа Тимошенко буде вирішена?
— Я на це сподіваюся. Це краще для психологічного клімату, для громадської думки. Це б багато що полегшило і водночас багато що прискорило б. Я знаю, що це складно для України. Але ви знайшли рішення у справі Луценка. Отже, давайте спробуємо знайти рішення і в цій справі.
— А чому Меркель не контактує безпосередньо з Януковичем? Через Тимошенко?
— Ні, не зовсім. Ми визначили умови, і якщо Україна підпише Угоду про асоціацію, тоді будуть дуже нормальні контакти. Хоча, у принципі, нормальні відносини існують між членами уряду. Ми зараз працюємо щодо візиту віце-прем’єра Арбузова до ??Берліна, де він проведе зустріч із членами уряду. Отже, взаємний інтерес існує.
— Яке ваше враження про українську опозицію? Чи є продуктивними її дії на шляху підписання Угоди про асоціацію?
— Всі вони виступають за підписання Угоди про асоціацію. І пан Кличко, і пані Тимошенко, і Луценко, і Яценюк та інші. З другого боку, ми зацікавлені в тому, щоб опозиція мала єдиного кандидата в президенти. Але ми зі сторони не можемо втручатися, бо це — українське питання.
— Сьогодні деякі українські видання написали, що Захід підтримує Кличка.
— Ні, безумовно, ми не підтримуємо жодного кандидата. Якщо хтось говорить, що Кличко є кандидатом канцлера Меркель, це абсолютно неправильно. Пан Кличко, або обоє Клички, — дуже популярні в Німеччині, тому що вони чудові спортсмени, блискучі боксери. Німці люблять їх обох, але як спортсменів, як чемпіонів із боксу. Я люблю їх також. Проте політичне питання — це інша справа. Але ми не будемо втручатися й казати, що він — наша людина, він — наш кандидат. Ми сприймемо усіх, кого обере український народ на справедливих і чесних виборах.
— В Україні чимало експертів вважає, що Меркель зробила помилку на Бухарестському саміті, виступивши проти надання ПДЧ Україні. Чи не повторить вона такої ж помилки цього разу на саміті у Вільнюсі?
— Я не думаю, що це було помилкою. Ви не можете танцювати швидше, ніж грає музика. І це було б занадто рано і надто неорганічно. На мою думку, це було правильне рішення. А надання ПДЧ могло розірвати українське суспільство на частини. Я вважаю, що ми маємо зупинити холодну війну в Європі, яка все ще триває. Росія бореться за Україну, і Захід діє подібним чином. Тому ми повинні співпрацювати, а не боротися один проти одного.
— Як це може бути зроблено? Адже Росія намагається фактично відновити Радянський Союз.
— Але тут у першу чергу йдеться про те, що це рішення українського уряду, українського народу. Від вас залежить, чого ви хочете. І ми чуємо від усіх: ми хочемо вступити до Європейського Союзу і в даному разі — підписати Угоду про асоціацію. Зі свого боку ми хотіли б, щоб Росія була близькою до нас. Ми хотіли б мати асоціацію з нею, адже Росія також належить до Європи. З огляду на культуру, історію, цінності — це також європейська країна. От чому ми маємо працювати разом, а не протидіяти одне одному.
— До речі, як у Німеччині поставилися до того, що Україна минулого тижня підписала меморандуму про співпрацю з Митним союзом, який передбачає в майбутньому отримання статусу спостерігача?
— Це добра позиція, адже Україна має великий обсяг торгівлі з Росією. Звичайно, тут є інтерес України в митних і податкових питаннях з цим об’єднанням. Я повністю розумію прем’єр-міністра Азарова, коли він говорить: у нас там є торговельні інтереси. І ми не хочемо Україні в цьому заважати. Але абсолютно ясно, повноправне членство в Митному союзі не сумісне з Угодою про асоціацію. Україна відчайдушно потребує модернізації. І ви отримаєте це з боку ЄС. Запитайте в Польщі, яка має досвід із 1993 року. Тепер вона є дуже успішною і процвітаючою країною. І це може бути моделлю для України.
