Останні події у Вільнюсі та масові демонстрації проти відмови Януковича підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, які в суботу вранці вилилися в розгін мирних демонстрантів, знаходяться в центрі уваги світових ЗМІ. Як відомо, майже ключову роль у тому, що на саміті Східного партнерства не була підписана Угода, зіграла Німеччина. Хоча, звичайно, на даний час обставини були не такі, як у Бухаресті 2008 року, коли Меркель виступила проти надання ПДЧ Україні. «День» звернувся до члена правління німецько-українського форуму Александера РАРА з проханням прокоментувати те, як у Німеччині сприймають провал саміту Східного партнерства й останні події, які призвели до суботнього розгону Євромайдану.
«ЄС ЗАРАЗ НЕ ЛАМАТИМЕ ВІДНОСИНИ З ЯНУКОВИЧЕМ, НЕ ІЗОЛЮВАТИМЕ ЙОГО»
— У Німеччині дивляться з прикрістю на те, що сталося на Вільнюському саміті. Тому що всі виходили з того, що Янукович все-таки підпише асоціацію з Європейським Союзом і що він випустить Тимошенко. Його тут чекали. Цього не сталося. Тому всі дуже розчаровані. Також політики побоюються, що тепер Янукович може розірвати мости з Європейським Союзом і піти у бік Росії — Євросоюз хотів запобігти цьому всіма можливостями. Я думаю, що ЄС зараз не ламатиме відносин з Януковичем, не ізолюватиме його. Тобто з ним не поводитимуться, як європейці поводяться з Лукашенком, а прагнутимуть все-таки залишити всі двері відкритими, сподіваючись на те, що Янукович підпише Асоціацію і угоду по ЗВТ наступного року.
— Це правда, що Меркель запросила Януковича відвідати Німеччину після вранішньої зустрічі у Вільнюсі в п’ятницю перед церемонією парафування Угод про асоціацію ЄС з Молдовою та Грузією?
— Я побачив, що пані Меркель без емоцій відреагувала на ситуацію, яка склалася у Вільнюсі. Вона вже напередодні саміту у Вільнюсі говорила, що вона відчуває, що ця угода не буде підписана. Тоді як прибалтійські та польські лідери думали, що Януковича в останню мить можна умовити. Я думаю, що Меркель розмовлятиме з Януковичем і розуміє ситуацію, яка склалася в Україні. З одного боку, Янукович — президент однієї України, і у нього є дві частини народу. У нас тут опубліковані досить ґрунтовні дані опитування громадської думки в Україні, з яких зрозуміло, що на Заході України 90 відсотків населення хоче пов’язувати свою долю з Європою, а на Сході України — 75—80 відсотків із Росією. Їм цікавий Митний союз. Ми бачимо, що молоді люди всі хочуть бути з Європейським Союзом, а більш старше покоління не хоче втрачати зв’язків із Росією, Митним союзом. Це все, якщо тверезо проаналізувати ситуацію, а в Німеччині все-таки уміють тверезо аналізувати, говорить про те, що не можна Януковича заганяти в кут — це нічого не дасть, а потрібно прагнути виходити із ситуації, яка склалася.
Незабаром у Німеччині буде новий уряд, соціал-демократи повернуться до влади, і у них, звичайно, завжди був такий дуже специфічний, навіть Realполітичний підхід до Росії, до України, а також до Східної Європи. Тому я думаю, що новий уряд Німеччини відразу не відкидатиме пропозицію Януковича та Путіна вести в перспективі розмови про майбутнє Східне партнерство в такому трикутнику. Сьогодні Європейський Союз це відкидає, тому що не хоче давати ґрунт для Росії говорити, що вона перемогла в геополітичній битві за Україну. Я теж відчуваю, що в Німеччині є розуміння того, що треба було все-таки з Росією більше говорити і що Східне партнерство, яке без участі Німеччини п’ять років тому було ініційовано, повинно було б сконцентруватися на співпраці і з Росією. Зараз потрібно ці питання не змінити, а трішки відкорегувати. Тому я думаю, що все не так погано при правильній дипломатії усіх сторін. Можливо, справді наступного року ми побачимо певну розрядку нинішньої ситуації.
«УКРАЇНА ЗАЛИШИТЬСЯ В ЄВРОПІ В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ, ІНША СПРАВА — КОЛИ ВОНА УВІЙДЕ ДО ЄС»
— Як ставляться в Німеччині до аргументів Януковича, які прозвучали на Вільнюському саміті: що ніхто не чує його аргументів, що за три з половиною роки він сам протистоїть Росії, і друге — що ніхто не хотів вислухати його прохання про надання допомоги Києву, а також залучення Росії до діалогу України і ЄС?
— Та це одна картинка того, що сталося у Вільнюсі. Але з такої ситуації можна зробити лише один висновок: Янукович розігрує Європейський Союз проти Росії і навпаки. Але я вважаю, що помилка Януковича полягала в тому, що він, звичайно, від самого початку хотів до Європи, хотів підписати Угоду про асоціацію і хотів увійти в історію як український лідер, який, на відміну від Ющенка, все-таки добився першого головного фактичного кроку в інтеграції України у Європу. Всім зрозуміло, що іншої можливості немає. Росія може піти в Азію, Україна не увійде до Азії. Україна залишиться в Європі в будь-якому разі, інша справа — коли вона увійде до ЄС.
Янукович зробив помилку в тому, що почав говорити про гроші і про те, що у нього теж є якісь вимоги до Європейського Союзу щодо фінансової допомоги, про компенсацію в останні три-чотири дні до самого саміту. Як ви пам’ятаєте, до всього цього на громадському майданчику Янукович говорив, що він хоче у Європейський Союз, що Україні буде добре, якщо вона увійде до Євросоюзу, а про проблеми, які можуть виникнути з Росією, він у принципі почав вимовляти серйозно лише останніми днями. І тим самим він приголомшив Європейський Союз і більшість свого власного населення.
— І як далі може розвиватися ситуація, чи змінюватимуться відносини Німеччини до України?
— Я не виключаю, що тристоронні переговори в якомусь вигляді все-таки розпочнуться. Немає альтернативи розмовам у такому форматі. Я не думаю, що Німеччина виступатиме за ізоляцію Януковича, якщо не проливатиметься кров. Якщо ж проливатиметься кров на Майдані, тоді все буде переглянуто. А наразі все-таки президент вибачився за те, що сталося. Не кожен би це зробив. Я не думаю, що він буде прирівняний до Лукашенка. Сьогодні Європа все-таки розуміє, що добитись Асоціації з Україною треба через Януковича. Двері не зачинені. Зараз кінчається 2013 рік, починається 2014-й, і якщо за три-п’ять місяців можна буде домовитися з Росією і пояснити їй, що вона не програє.
Можна, наприклад вибудувати відносини як запропонував колишній голова Єврокомісії Романо Проді вийти зі становища, підписавши Угоду про Асоціацію і мати можливість працювати з Митним союзом. Я не виключаю, що таку можливість буде знайдено (це ж політичне питання, не лише економічне), тоді Україна підписує Асоціацію, а Росія починає переговори з ЄС про створення ЗВТ через кілька років і тоді ситуацію буде розв’язано. Я вважаю, що такого варіанту виключити не можна. Це — оптимістичний варіант. А песимістичний полягає в наступному — всі далі робитимуть помилки: і Європа, і Росія, і Україна, всі, радше, йтимуть на конфронтацію, але тоді геополітичне протистояння заглиблюватиметься. І наступного року, коли ми святкуватимемо 25-річчя краху Берлінського муру, опинимося там же, де були чверть століття тому. Нікому це, як на мене, не хочеться.
• ПРО ОСОБЛИВУ РОЛЬ РОСІЇ І ВТРАТУ ВАГИ ЄВРОПИ
— А чи вірите ви в те, що можна переконати Путіна, що Асоціація, як і Східне партнерство, не становить загрози для Росії? Про це багато говорили європейські чиновники вже за весь час існування цієї ініціативи, і ці аргументи поки що не подіяли, як ми бачимо.
— Добре, що ви про це сказали. Але це технічна частина, як це велося. Я нікого не хочу ображати, Росія — це не Молдова і не Грузія. Росію кидати в кошик з цими країнами і говорити, що вони за тими ж правилами вели переговори з ЄС це, щонайменше, короткозоро з боку Євросоюзу. Хочемо ми цього чи не хочемо, Росія інший актор, ніж ці країни. Тому треба було з нею всередині цього партнерства вести особливий діалог. Я знаю, те, що я кажу, не підтримується, можливо, більшістю європейців. Але вони рано чи пізно теж зрозуміють, що у них немає, на жаль, для Європи тих можливостей виступати так, як в 1990-ті роки щодо Росії, Китаю і інших країн. Світ змінюється. Раніше Європа говорила: ми можемо всіх змусити йти нашою дорогою, у нас є цінності, гроші. Але це все вже не так. В Європі, правда, є прекрасні цінності, але інші країни в Азії показали, що їхні системи з іншими цінностями виявилися міцнішими у фінансовій кризі. І питання про те, хто кому може допомагати теж постало знову. Росія, Китай та інші країни можуть набагато легше допомагати таким країнам, як Греція виходити з кризи, ніж Європейський Союз. Тому реалії змінилися, і я думаю, що в Європі це починають дедалі більше розуміти. Тому треба з Росією вести особливу розмову в рамках цього партнерства і ні в якому разі за рахунок інтересу інших країн, з тим, щоб цю ситуацію виправити, інший шлях — це конфліктна ситуація.
ДО РЕЧІ
«ТРИСТОРОННІ ПЕРЕГОВОРИ ОЗНАЧАЮТЬ, ЩО УКРАЇНА ДЕ-ФАКТО ВТРАЧАЄ СВІЙ СТАТУС СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН»
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ:
— До речі, європейці дали дуже чітко і ясно зрозуміти, що мова може йти про двосторонній формат, оскільки йдеться про двосторонню угоду між Україною та ЄС. І тому в меморандумі, який запропонували європейці для підписання у разі підписання угоди, йшлося про дуже зрозумілу річ. Складається меморандуму, в якому забезпечуються всі інтереси і України, і Євросоюзу, мається на увазі макроекономічна допомога і в разі необхідності проводяться технічні, що дуже важливо, консультації також з Російською Федерацією, можливо, на рівні ЄС—Росія або Україна—Росія у тристоронньому форматі. Але виключно як неофіційні і як консультації. А тристоронні переговори означають, що Україна де факто втрачає свій статус суб’єкта міжнародних відносин. Тобто це означає, що дві сили за Україну фактично будуть вирішувати яким чином вона повинна діяти далі. Це форма протекторату, а не незалежної держави. Тому для України це повна втрата свого зовнішньополітичного обличчя. Якщо погодитися на трьохсторонній формат переговорів про угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Це означає, що Росія буде диктувати обом сторонам те, що вона хоче. Як цього не можуть зрозуміти наші керівники? Для мене це досі загадка. Якісь технічні консультації — інша справа, аж ніяк рівноправна участь Росії в двосторонніх контактах між Україною та Євросоюзом.
