Крапка в результатах парламентських виборів в Італії поставлена — Сильвіо Берлусконі більше не прем’єр-міністр Італії. Коментуючи відставку, журналісти поспішили оголосити про кінець епохи Берлусконі, однак повністю викреслити політика з політичного життя ще рано. Він уже заявив про те, що йде в непримиренну опозицію.
Попри програш на виборах, пізніше підтверджений судом, Берлусконі до останньої миті відмовлявся визнавати поразку — від перемоги його відділяли лише 25 тисяч голосів. Особливі надії політик мав на вибори спікерів двох палат італійського парламенту. І якщо в палаті депутатів результат голосування з самого початку не викликав сумнівів, то голосування в сенаті багато в чому залежало від того, на чию сторону пристануть семеро довічних сенаторів. Одного з них — сенатора Джуліо Андреотті, найвідомішого в Італії політика, який сім разів ставав прем’єр-міністром країни, — правоцентристський блок Берлусконі висунув у спікери.
Берлусконі ухвалив рішення про відставку лише 29 квітня, після того, як напередодні ліві перемогли на виборах спікерів у нижній і верхній палатах парламенту. Головою палати депутатів, як і очікувалося, став лідер Партії комуністичного реформування 66-річний Фаусто Бертінотті. Головою сенату з третьої спроби обрали представника очолюваної Проді коаліції «Союз», колишнього профспілкового лідера Франко Маріні.
У вівторок Берлусконі провів останнє засідання свого уряду. На ньому було дотримано всіх необхідних формальностей — прем’єр сповістив членів кабінету про намір покинути свою посаду та подякував їм за роботу. У свою чергу міністри подякували Берлусконі за його роботу на чолі уряду.
Так закінчилися п’ять років правління найтемпераментнішого політика Європи, які деякі журналісти називають епохою Берлусконі. Таке порівняння не випадкове: Берлусконі вдалося втриматися на посаді прем’єр-міністра так довго, як не вдавалося ще жодному політику в післявоєнній Італії.
