Політичні еліти Західної Європи спостерігають за подіями в Україні швидше з відразою, аніж із співчуттям. Перманентна криза у формуванні уряду після виборів до парламенту посіяла песимізм навіть серед тих кіл прибічників, які готові були закрити очі на всі розчарування державотворчими зусиллями молодої демократії. Тепер опускаються руки навіть у них, зростає рівень недовіри як наслідок спостереження за національним самогубством у Києві. Німецькі експерти, які сподівались на вихід із коаліційного глухого кута, дедалі більше втрачають оптимізм. Щоправда, русофільські кола в Німеччині та Франції радіють із приводу такого розвитку подій, який вони нібито передбачали, — а саме, про повернення впливу Росії.
Щоправда, ніхто в західних експертних колах не сподівався на входження до коаліції комуністів. Тому на Заході почали говорити про «червоно-синю контрреволюцію», яка перемогла над помаранчевою. Здивуванню експертів немає меж, оскільки комуністи виключені із влади фактично на всьому пострадянському просторі (якщо не брати до уваги видозмінених комуністів Молдови). У країнах колишнього соцтабору комуністи давно змінили свої уявлення, назви — тепер вони звуться або соціал- демократами, або соціалістами. На Заході комуністичні партії (за винятком Франції) перетворилися давно на фрагментарні секти без найменших шансів перемогти на виборах.
Серед закордонних експертів переважає погляд, що помаранчеві сили остаточно програли і навряд чи зможуть оформитися після такого провалу в сильну і впливову опозицію. Захід фактично змушений оперативно корегувати свою політику щодо України. Схоже, що західні кроки перейдуть до тактики малих кроків у взаємодії із Києвом (щось подібне ми спостерігали в часи Леоніда Кучми) до того часу, доки ситуація в Україні не зміниться. Надії на створення стабільної коаліції, яка була б зацікавлена в активній співпраці iз Заходом, доведеться виключити з реальних планів дій.
