Як відомо, повний перехід Білорусі на російський рубль заплановано на 1 січня 2005 року, а президент Путін раніше пропонував ввести в російсько- білоруському союзі єдину валюту прискореними темпами — з 2004-го. Досі це питання вгрузало у нескінченних розмовах з приводу єдиного емісійного центру союзної держави, принципів спільної грошово- кредитної політики. Сьогодні Олександр Лукашенко говорить, що він не проти того, щоб гроші друкувалися в Росії. Разом з тим він назвав принциповим питання про те, за якими правилами здійснюватиметься емісія. Президент Білорусі висловився за створення надбанківської ради, в якій дві держави матимуть рівні права.
Введення безготівкового рубля у Білорусі має стати пробним каменем. Повний перехід двох держав на єдину валюту здатен спричинити такi наслідки: додаткову інфляцію в Росії (за різними оцінками, близько 2% за рік) та економічний спад у Білорусі. Система безготівкових рубльових розрахунків має визначити реальну ціну створення союзу.
Проте російський прем’єр Касьянов, виступаючи учора на петербурзькому економічному форумі, заявив, що у перспективі Росія прагнутиме і у відносинах з іншими країнами СНД укласти угоди у грошово-кредитній сфері. Зрозуміло, що насамперед у цьому контексті згадується Єдиний економічний простір Росії, України, Білорусі та Казахстану — Касьянов вже не перший місяць каже про доцільність введення єдиної валюти у рамках створюваного ЄЕП. У Києві відповідають, що обговорювати це питання, як мінімум, передчасно.
Що ж до Білорусі, то Лукашенко наблизився до виконання однієї зі своїх передвиборних обіцянок. Чого це коштуватиме і його республіці, і Росії, незрозуміло, оскільки серйозні попередні розрахунки залишилися неоприлюдненими. Якщо ж пригадати логіку створення Європейського валютного союзу, то варто б було пам’ятати, що, по-перше, його створювали благополучні економічно держави; по-друге, створення союзу від перших домовленостей до введення готівкового євро тривало десятиріччя; по- третє, євро спочатку був валютою, штучно створеною внаслідок домовленостей, що базувалися на реальних економічних показниках. Вважати показники розвитку Росії та Білорусі порівнянними сьогодні дещо важкувато.
