Питання економіки далеко не завжди є головними для визначення переможців на президентських виборах у США — іноді їхнє значення падає через інші причини, наприклад, у випадку, якщо триває війна. При цьому й самі вибори впливають на економічну ситуацію у США. Опитування служби Gallup, проведене в січні 2004 року, засвідчило, що більшість американців вважають покращення ситуації в економіці найважливішою проблемою, що стоїть перед країною. Опитування телекомпанія CBS і газети The New York Times показало, що більшість жителів США розраховують почути від кандидатів у президенти пропозиції щодо покращання ситуації в економіці. Аналогічно відповіли опитані компанією Harris Interactive та телекомпанією FOX.
Нинішній цикл президентських виборів у США зовні нагадує колізію, що склалася 1992 року, коли своє місце у Білому домі відстоював президент Джордж Буш-старший, батько нинішнього глави країни. Обидва президенти пішли на вибори після війни в Іраку. Буш-старший 1991 року успішно організував міжнародну коаліцію, яка за практично цілковитої підтримки світової громадської думки вигнала війська Саддама Хусейна з окупованого Кувейту. Буш-молодший не досяг подібних успіхів на дипломатичному терені — кампанія в Іраку відбувалася в супроводі масових акцій протесту в багатьох країнах світу та всередині США. США досягли повалення режиму Саддама Хусейна — в невиконанні цього завдання критики часто звинувачували Буша-старшого.
Однак Буша-старшого погубив не Ірак — виборці відмовили йому в довірі через плачевний стан економіки країни. Цікаво, але й тут між батьком і сином є щось спільне. За даними міністерства торгівлі США, зміна розмірів валового внутрішнього продукту США за Буша-старшого і Буша-молодшого розвивалася за схожою схемою. Перший рік президентства викликав падіння ВВП приблизно на 2% (у випадку Буша-молодшого рецесія в економіці розпочалася приблизно через два місяці після того, як він став президентом). На початку другого року було зареєстровано незначний підйом, на зміну якому прийшов спад (який, у випадку з Бушем-старшим, вважають набагато глибшою економічною кризою), третій рік президентства привів до підйому (за Буша-молодшого — помітнішого). В останній рік президентства Буша-старшого в економіці США було зафіксовано невелике зростання ВВП.
Газета The Wall Street Journal порівняла інші економічні показники роботи двох президентів: за Буша-молодшого економіка раніше вийшла зі стану кризи, активно зростають індекси фондового ринку (2003 року індекс Dow Jones збільшився на 25%, SP — на 26%, NASDAQ — на 50%), було досягнуто нижчого рівня інфляції, меншого рівня безробіття (5,8% 2003 року проти 6,8% 1991). Однак значно збільшився дефіцит державного бюджету (причому Буш- старший прийшов до влади вже в умовах дефіциту, а його син успадкував профіцитний бюджет). Обох президентів також критикують за зростання майнового розриву між багатими й бідними американцями, а також за збільшення кількості жителів США без медичної страховки (внаслідок граничної дорожнечі медикаментів і послуг лікарів у США, питання про страховку традиційно є одним із найболючіших для американців).
Крім того, за Буша-молодшого було встановлено кілька малоприємних рекордів. Зокрема, за даними Федеральної резервної системи США (аналог Національного банку), за три роки особистий борг американців (заборгованість приватних осіб за кредити, отримані на купівлю нерухомості, машин, оплату освіти та медичних послуг тощо) збільшився на $480 млн. і сягнув $1,98 трлн. У середньому одна американська сім’я нині заборгувала кредиторам $18,7 тис. Збільшення боргу сталося передусім через зростання безробіття та через падіння реальних доходів населення. За даними американського Інституту вивчення банкрутств, 2003 фінансового року, який закінчився 30 вересня, у США збанкрутувало 36 183 компанії, що на 7,4% менше, ніж 2002 фінансового року. Водночас рекордно високого рівня досягла кількість персональних банкрутств американців. Персональним банкрутством вважається ситуація, коли житель США оголошує про те, що не в змозі погасити кредити, отримані ним на покупку машини, житла тощо. 2003 року подібні заяви зробили 1,66 млн. осіб, що на 7,8% більше, ніж 2002 фінансового року. Крім того, порівняно з 2002 роком у 2003 році у США стало вдвічі більше голодних і бездомних (дані Конференції мерів міст США\US Conference of Mayors).
Проте Джордж Буш має кращі, ніж його суперники, шанси виграти вибори саме на економічному напрямі. Багаторічна статистика свідчить, що чинний президент США у більшості випадків знаходиться у виграшнішому становищі, ніж його політичні опоненти. У рік президентських виборів економіка США зростає, доводячи, таким чином, правильність політики хазяїна Білого дому. Лише в чотирьох випадках (у 1920, 1932, 1940 і 1960 роках) цю закономірність було порушено: однак тоді економіка США переживала глибоку кризу (1932 рік був одним із найважчих років «великої депресії» — найбільшої фінансової кризи в американській історії). У трьох випадках чинні президенти програли вибори. 1940 року на виборах знову переміг Франклін Рузвельт, який раніше зміг вивести економіку США зі стану колапсу і перед виборами змушений був підвищити податки, щоб почати переозброєння збройних сил США.
За оцінками дослідницького інституту Global Insight, успіх чинного президента США залежить від двох фундаментальних економічних показників. По- перше, динаміки розмірів реального доходу на душу населення країни в рік виборів, по-друге, кількості безробітних у країні в рік виборів. Різке падіння доходів американців або стрибок безробіття здатні поховати надії Буша на переобрання. Однак шансів на це небагато.
