Начальник Управління міжнародного військового співробітництва
Міністерства оборони Росії генерал Леонід Івашов дозволив собі різко скритикувати
план врегулювання югославського конфлікту, схвалений міжнародними посередниками
Віктором Черномирдіним та Мартті Ахтісаарі. Все б нічого, однак Черномирдін
— спеціальний представник президента Росії, тобто головнокомандувача генерала
Івашова — і діяв на переговорах від імені Єльцина. Все б нічого, однак
югославські генерали також не схвалили мирного плану Черномирдіна — Ахтісаарі
— представники армії, яка розв'язала братовбивчу війну в Словенії, Хорватії,
Боснії і вигнала з рідних домівок косоварів, подарували сербам ще кілька
днів — тижнів? — бомбардувань... Усе б нічого, однак уже й представники
російського МЗС відмежовуються від результатів місії Черномирдіна...
А Єльцин? А що Єльцин? Він зателефонував Черномирдіну,
зустрівся із міністром закордонних справ Івановим... Іноді здається, що
Єльцин з його тотальним контролем за ситуацією сьогодні просто не встигає
за подіями. Зовнішньополітична ситуація — найяскравіший приклад. А що,
коли людина без будь-яких посад, нікуди не обрана, ніким не призначена
— Борис Березовський — повідомляє на прес-конференції, що «Сергій Степашин
— не його вибір» і погоджується з думкою, що брав участь у боротьбі за
уряд — не один, звичайно, а разом із Дяченко, Юмашевим та Волошиним — це
не сюрреалізм? У якій ще країні був «сірий кардинал», який скликав прес-конференції
і квітнув під софітами? Тільки ще в Україні бувають такі сірі кардинали
— іноді ті ж самі, що й у Росії...
Думаю, хоч яким енергійним був би Єльцин сьогодні, ми маємо
справу із владою, яка вичерпує себе, яка тільки здається сильною, однак
не здатна впоратися із власним апаратом, яка може тільки спостерігати за
бажанням чиновництва забезпечити себе на період «після того». І росіянам
тут ще пощастило: все ж таки президентські вибори там тільки 2000 року.
В Україні ми спостерігатимемо аналогічну ситуацію вже найближчими
місяцями. І до того ж не будемо забувати, що на відміну від єльцинської,
наша президентура ніколи не була — та й не могла бути — справді сильною.
Вона могла лише здаватися нею...
