Проект вже має назву, що перекладається як «Блакитний потік». З початку експлуатації газопровід, як очікується, переганятиме щороку 3 мільярди кубометрів газу, а до 2010 року — вже 16 мільярдів. Повідомляється, що газ спрямовуватиметься переважно на внутрішні потреби зростаючої економіки Туреччини. Однак, вочевидь, не виключається й можливість реекспорту газу до третіх країн. Трубопровід, що пройде дном Чорного моря, — досить складний і дорогий технічний проект. На окремих дільницях він проходитиме на глибині понад два кілометри. «ЕНІ» і «Газпром» володітимуть кожна своєю часткою газопроводу, причому ці частки будуть однаковими. «Газпром» пішов на суттєві витрати, пов’язані з будівництвом «Блакитного потоку», навіть незважаючи на те, що цього року кошти на інвестиції компанії скоротилися на дві третини. Однак інвестиційні проекти, спрямовані на завоювання ринків, «Газпром» залишив неурізаними.
Для України ж це означає таку перспективу — фінансові дивіденди від транспортування російського газу з кожним роком зменшуватимуться. Росія шукає й успішно знаходить шляхи диверсифікації своїх нафтогазових поставок за кордон. Україна ж як була, так і залишається намертво прив’язаною лише до російського джерела енергоносіїв. Об’єкти стратегічної важливості, зокрема Одеський нафтотермінал, будуються мало не десятиліттями.
У той же час очевидною є невідповідність істині тієї думки, що «хорошою поведінкою» Україна може «заслужити» в Росії економічні переваги. Туреччина має серйозні проблеми у відносинах з Росією — проте саме її, як стабільного й надійного партнера, обирає Москва для реалізації своїх епохальних економічних проектів.
