Дотеперішній президент Болгарії Петар Стоянов став жертвою політики попереднього уряду країни. Так прокоментувала більшість болгарських газет поразку того, хто впродовж п’яти останніх років намагався вивести країну з кризи. Перемога керівника Соціалістичної партії Георгія Пирванова була рівною мірою очікуваною і несподіваною. Різниця у голосах, які отримали на свою користь обидва кандидата в президенти, незначна. За попередніми даними, не більше 1- 2% (деякі інформагентства повідомили про відрив у 10%). Явка виборців знову була невисокою — 41%. Пирванов, як і прем’єр-міністр Симеон Саксен-Кобургський, своїми головними цілями оголосив вступ Болгарії до НАТО та Європейського Союзу. При цьому, на його думку, «надзвичайно важливо зміцнювати відносини Болгарії з Росією, Україною та іншими стратегічними партнерами», як повідомило агентство БТА.
Петар Стоянов між тим вже визнав свою поразку і визнав, що її причиною стали його ж помилки. «Мій найбільший біль за тих людей, котрі голосували за мене. Ми були за крок від перемоги, і я певен вони почувають себе дуже драматично через цей програш», — наголосив він. Далі він додав: «Я несу повну відповідальність за поразку на виборах. Імовірно, я наробив багато помилок і мої помилки мусять бути настільки великими, що призвели до такого результату...» Союз демократичних сил (СДС), представники якого обіймали головні посади попереднього уряду, і який визначав державну політику при Стоянові, цього року вже програв на червневих парламентських виборах. Більшість місць у парламенті виборов рух колишнього царя Симеона II. Тепер черга дійшла до президента Стоянова. При цьому неприхильність болгарського виборця до СДС вражає дещо навіть менше, ніж, власне, результати обох цьогорічних виборів. Спочатку болгари приводять до влади представника монаршої родини, а згодом — лідера Соціалістичної партії, наступниці компартії, яка свого часу скинула з престолу та вигнала з країни тоді ще малолітнього царя. Прем’єр-міністр Симеон Саксен-Кобурзький, судячи з коментарів учорашніх газет Болгарії, викликав доволі неоднозначну реакцію у політологів своїми діями у день виборів. Спочатку екс-монарх заявив, що не голосуватиме, оскільки його зареєстрували в селі за триста кілометрів від столиці. Для Симеона ж було б «невідповідально» витрачати гроші на транспорт. Утім, згодом з’ясувалося, що прем’єр проголосував і чомусь у Софії. Преса і тут не дала спокою Симеонові: яке він мав право голосувати, якщо є, швидше, формальним громадянином країни, адже живе в Болгарії менше одного року? Так критично відгукнувся про прем’єра болгарський щоденник «Сега».
Тепер аналітиків цікавить, як зможуть співпрацювати екс-монарх та екс-комуніст. Як відомо, керівник уряду Саксен-Кобурзький підтримав на виборах Петра Стоянова. Проте електорат Симеона не поспішив віддавати свої голоси на користь чинного глави країни. Натомість 44-річному Пирванову, якого аналітики відносять до тих представників лівих сил, котрі встигли за останні роки реформуватися та стати на рейки соціал-демократії, вдалося прихилити як прибічників нинішніх центристів, так і колишніх комуністів. Вважається, що в плані ідеології та програми нинішня Соцпартія Болгарії не має абсолютно нічого спільного з компартією, яка правила до 1989 року. Партійним лідером Пирванов став після того, як 1997 у відставку пішов соціалістичний уряд Жана Віденова. Ситуація в країні, передусім в економіці, була тоді близькою до повного колапсу, болгарська валюта різко знецінювалася, різке падіння рівня життя викликало незадоволення населення, яке вилилося в численні виступи та демонстрації. Зрештою, це призвело до дострокових парламентських виборів і до програшу соціалістів. Пирванов переконаний, що рішення колишнього керівника соціалістів піти у відставку було національно відповідальним, і що воно дасть тепер можливість президенту ставити національні інтереси вище партійних. Пирванов пообіцяв здати свій партійний квиток, щойно увійде до гардеробу в президентському будинку.
