Про намір створити регіональну організацію, цілями якої є демократія та розвиток, йшлося на Кишинівському саміті ГУАМ. Дискусії про це розпочалися задовго до того. Утім, говорячи про перспективи не просто перейменування, а й розширення ГУАМ, можна згадати про відсутність на Кишинівському саміті президента Польщі Олександра Квасневського. Польські дипломати в неофіційних розмовах пояснювали, що провели «ревізію» участі Варшави в різних організаціях і дійшли висновку, що включити до нього ще й інтенсифікацію діалогу з ГУАМ було б занадто...
Перспективи реалізації Боржомської декларації та створення Балто-Чорноморсько-Каспійської спільноти демократичного вибору «Дню» прокоментував директор київського Агентства моделювання ситуацій Віталій БАЛА:
— Перший революційний прорив зробила Грузія, Україна була другим ешелоном змін, але потужнішим. І від того, як йтимуть справи в Україні, чи не дискредитують себе помаранчева революція й нова українська влада, яка пропагує цінності демократії, залежить також майбутнє Грузії. Інакше їй буде важко рухатися в тому напрямку, який окреслив президент Саакашвілі. Президенти двох держав намагаються приймати рішення, які б дозволили не тільки триматися на плаву, а й якимось чином підсилити свої позиції.
На мою думку, такі декларації є більше піар-кроками. Для створення Балто-Чорноморсько-Каспійської структури потрібна не лише політична воля, а й гроші. На сьогодні це не під силу для бюджетів наших країн. Утім, із погляду перспективи й політичного торгу в рамках СНД і в першу чергу з Росією — це абсолютно виправданий крок. Під час саміту СНД у Казані ситуація більш-менш проясниться. На всіх чекає зима і дуже серйозні енергетичні проблеми не тільки в Україні, а й у Грузії. Росія виставляє Грузії світові ціни за енергоносії. Тбілісі таких коштів немає. Якщо Україна більш-менш зможе пережити зиму, то якщо в Грузії не буде тепла та світла, навесні рейтинг і президента Саакашвілі, і правлячої партії дуже знизиться. Тому я думаю, що зараз у першу чергу йтиметься про вирішення енергетичних питань. Окрім того, не забудьте, що в Україні весною будуть вибори. У цьому контексті українська влада використовуватиме шанс зайвий раз заявити про свою незалежну зовнішню політику. Для сьогоднішньої влади України, яка хоче претендувати на регіональне лідерство, буде вдалим піар-ходом, якщо восени в Києві зможуть провести Балто-Чорномосько-Каспійський саміт, а потім організувати в Києві штаб-квартиру організації. Це зможе знайти певну підтримку в європейських інституціях.
Мені зараз важко говорити про те, як приймалася Боржомська декларація. Можливо, це був емоційний крок із боку одного чи іншого президента. Якби це був завчасно розроблений проект, то тоді, як на мене, в анонсах ЗМІ мала б бути інформація про це, у крайньому випадку, мав би бути витік інформації, щоб подивитися, як на це зреагує громадськість, і в Росії також. Цього не було зроблено. У мене завжди викликають певний скепсис назви, які мають дуже багато слів. Погодьтеся, «Балто-Чорноморсько-Каспійська» спільнота або така назва, яка ні до чого не зобов’язує, — «Спільнота демократичного вибору»...
Звичайно, ми ще не знаємо позиції тих же країн Балтії, а вони досить жорстко ставляться до Росії й теоретично могли б стати мотором цієї ідеї. У президентів Азербайджану та Грузії досить теплі дружні стосунки. Крім того, напередодні парламентських виборів у своїй країні Ільхам Алієв може використати участь у переговорах про нову спільноту як привід показати, що демократія в Азербайджані рухається вперед і вибити ґрунт в опозиції.
Поки що декларація нікого ні до чого не зобов’язує. Якщо восени з’явиться конкретика, можна буде намагатися прогнозувати результат цієї діяльності. Тільки після двосторонніх переговорів із можливими учасниками цього об’єднання можне буде про щось говорити. Але мені здається, що відправним моментом буде саміт СНД у Казані: його результати стануть каталізатором, або ж навпаки, «інгібітором» процесу.
