Бразилія — найбільша за площею та кількістю населення країна у Південній Америці. Відома високими темпами економічного розвитку, Бразилія, яка закріпила за собою словосполучення «країна карнавалів», також претендує на одну з провідних ролей у світі в космічній сфері. Про можливості та перспективи співробітництва Києва з Бразиліа розповідає Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії в Україні Ренато Луїз Родрігес МАРКЕС.
— Як ви оцінюєте нинішній рівень співробітництва між нашими країнами? Що потрібно робити обом країнам для збільшення обсягів торгового обігу?
— Бразильський уряд вважає, що сьогодні існує хороша законодавча база для розвитку спільних проектів у різноманітних галузях. Найбільший інтерес викликає співробітництво в космічній галузі, яка має шанси для поглиблення, особливо після нещодавньої ратифікації Національним конгресом Договору між Бразилією та Україною про захист технологій. Що стосується торгово-економічного співробітництва, то його рівень слід визнати дуже низьким, якщо зважити на потенціал наших ринків й економічні параметри наших країн. Водночас існують ознаки пожвавлення. У 2002 р. загальний товарообіг між Бразилією та Україною становив $111,3 млн. За 8 місяців цього року він уже сягнув $127 млн. Крім того, для торгівлі між нашими країнами характерною є значна частка операцій, здійснюваних через треті країни, що призводить до певної плутанини у статистичних даних. Наприклад, бразильську каву продають на українському ринку європейські посередники. Ця ситуація може змінитися тоді, коли бразильські підприємці стануть частіше навідуватися в Україну (що вже відбувається) і знайдуть прямий шлях до українських оптовиків і покупців.
— Чи можна сказати, що Бразилія зацікавлена в отриманні українських ракетних технологій, щоб стати космічною державою, здатною самостійно здійснювати запуски супутників?
— Бразилія вже має свою космічну програму, хоча досі нам не вдалося здійснити успішні запуски власних ракетоносіїв. Головна мета українсько-бразильської програми полягає в максимальному використанні наявних у нас переваг: Бразилія має пусковий центр, розташований поблизу екватора (що знижує вартість запусків), а Україна має ракети й технології. Якщо їх об’єднати, то ми зможемо розпочати комерційну експлуатацію в інтересах обох країн. З іншого боку, в майбутньому частину деталей і компонентів ракетоносіїв виготовлятимуть у Бразилії, що дозволить розширити існуючий промисловий потенціал країни. Це також сприятиме зменшенню собівартості запусків і означатиме імпорт технології. Слід зазначити, що наша власна космічна програма орієнтована тільки на запуск супутників. Один супутник було виведено на орбіту спільно з Китаєм саме під час візиту Президента Леоніда Кучми до Бразилії.
— Україна навела мости з Малайзією, Лівією для просування своєї продукції до Південно-Східної Азії, Африки. Чи може Бразилія стати мостом для просування українських товарів і технологій до країн Латинської Америки?
— Справді, це можливо. По- перше, Бразилія має великий внутрішній ринок, який сам по собі є цікавим Україні. Крім того, я вважаю цілком закономірним, що більшість ініціатив українського уряду щодо Бразилії мають на увазі проникнення на латиноамериканський ринок загалом. Скажімо, проект спільних запусків супутників не може обмежуватися замовленнями лише українських та бразильських клієнтів. Щоб цей проект окупився, ми не зможемо обійтися без запуску американських супутників. Я знаю, що Україна веде переговори про можливі запуски супутників ракетоносієм «Циклон-4» з космодрому Алькантара із Чилі, Аргентиною та іншими латиноамериканськими країнами. Що стосується газових турбін, то тут слід зауважити, що Бразилія перебуває в стадії істотної реструктуризації енергетичного сектора. Досі ми робили ставку виключно на гідроелектричні електростанції, але виявилося, що такий односторонній підхід не задовольняє наявних у країні потреб в електроенергії. Ми вирішили диверсифікувати енергоджерела. Один із великих проектів орієнтований на ширше використання природного газу як пального для нових термоелектростанцій і переведення існуючих електростанцій з мазуту на газ. Я думаю, що ні для кого не секрет, що Україна прагне розпочати виробництво газових турбін для задоволення не тільки бразильського, але й ринків інших латиноамериканських країн. Із Бразилії українським турбінам буде простіше потрапити до країн МЕРКОСУР, хоча б тому, що не потрібно буде платити митні збори.
— Чи поділяє Бразилія оптимізм керівників Національного космічного агентства України, що проект запуску супутників стане прибутковим через 3-4 роки?
— Як мені відомо, ракету «Циклон-4» випробовуватимуть, починаючи з 2005 р. по 2007 р. І перший комерційний запуск відбудеться на початку 2007 р. Я не зовсім переконаний, що Бразилія розраховує досягнути окупності у короткі терміни. Цей космічний проект, підтримуваний урядом, має на меті насамперед набуття досвіду і технологій. Це довгостроковий стратегічний проект. Коли уряд приймає рішення про підтримку таких проектів, він керується не тільки економічними міркуваннями і критеріями прибутковості. Оволодіння технологією та її впровадження — це інвестиції в майбутнє.
— У зв’язку з тузлинською кризою деякі політики в Україні почали говорити про необхідність повернути країні ядерний статус. Бразилія свого часу відмовилася від спроб розробити власну атомну бомбу. Як ви вважаєте, чи не краще все ж таки мати ядерну зброю, щоб ніхто не висував територіальних претензій?
— Хто має зброю, у того мають бути вороги. У Бразилії дружні відносини з усіма країнами, якi її оточують. Ми не маємо проблем у відносинах з сусідами. Я не думаю, що нам було б корисно мати ядерну воєнну технологію. Це означало б скорочення фінансування соціально-економічної сфери. У минулому, за часів військових режимів у Бразилії та в більшій частині латиноамериканських держав, клімат був сприятливим для гонки озброєнь, але зараз цього вже немає. Країни ведуть переговори про інтеграцію, про відкриття кордонів, про ширше співробітництво. У нас є багато ініціатив, і не тільки в рамках МЕРКОСУР, але і з країнами Андського Співтовариства, з формування спільного ринку в усій Південній Америці. Це те, про що найбільше говорять політики в нашому регіоні.
