Спеціальний представник нового російського президента Володимира Путіна з прав людини в Чечні Володимир Каламанов виглядав неймовірно роздратованим через висловлювання високого комісара ООН з прав людини Мері Робінсон. Пані Мері не сподобалося в Чечні — а кому б сподобалося? — їй вдалося зрозуміти, що під час подорожі демонструвалися загалом «потьомкінські селища», що делегацію ООН намагалися просто обдурити. Втім, у Москві чекали на таку реакцію пані Мері, вже перед її приїздом у МЗС висловлювали сумніви з приводу справжньої мети приїзду високого комісара. Однак Володимир Каламанов все одно не міг приховати свого розчарування. Свого часу він саме так реагував на реакцію делегації Парламентської асамблеї Ради Європи, члени якої також не були компліментарними. Однак щодо висловлювань Робінсон Каламанов був більш різким, ніж коментуючи висловлювання лорда Джадда. «Звичайна брехня», — ось вам і вся реакція...
Навряд чи звертатися до жінки із таким сумнівним компліментом варто навіть тоді, коли вона не високий комісар ООН, а просто леді. Однак залишімо це на совісті кремлівського чиновника. Найголовніше те, чому так емоційно реагує пані Робінсон на побачене на Північному Кавказі. Як на мене, це не просто логіка посади, це ще й політичний досвід. Адже до свого призначення високим комісаром ООН Мері Робінсон була президентом Ірландії — країни, безпосередньо причетної до багаторічного конфлікту в Ольстері. Більше того, країни, яка до останнього часу вважала Ольстер своєю незаконно утримуваною в Об’єднаному Королівстві територією... І от можна уявити собі, як реагувала б пані Мері на «адекватні» дії британської армії щодо північноірландських терористів — інколи не менш кривавих й підступних, ніж чеченські. На можливість бомбардування Белфасту, на бої в Лондондеррі, на мінування автошляхів, що ведуть на Дублін... Неймовірно? Однак кожний, хто вивчав історію північноірландського конфлікту, знає, що він не так вже й відрізняється від кавказького. А Мері Робінсон не потрібно було вивчати — вона народилася, виросла, займалася політикою в атмосфері цього конфлікту. Як, до речі, і ветеран британської політики лорд Джадд, який очолював делегацію ПАРЄ, що відвідувала Північний Кавказ.
Замість того, щоб прислухатися до переконливого досвіду цих людей, кремлівські чиновники просто звинувачують їх у брехні. Звичайно, це легше, ніж шукати вирішення проблеми, усвідомлюючи, що його не продиктує жодна гармата...
