Президент Проекту перехідних демократій Брюс ДЖЕКСОН часто буває в Україні. Складається враження, що він може бути присутнім не лише в американській зовнішньополітичній кухні, але й добре розбирається в українській. Тому для читачів буде цікаво почути його оцінку візиту українського прем’єр-міністра до Брюсселю, а також те, чи несе ризики для нашої країни заява Віктора Януковича про відстрочку переходу України до Плану дій щодо членства в НАТО. Американський аналітик також розповідає про те, як офіційний Вашингтон оцінює кроки нового українського уряду і які очікування покладає на нього.
— Як ви оцінюєте візит українського прем’єр-міністра Віктора Януковича до Брюсселю і його переговори з керівництвом Північноатлантичного альянсу?
— Очевидно, що прем’єр- міністра України добре приймали в Брюсселі і його заяви було сприйнято позитивно. Як заохочення новому уряду і можливість для українського прем’єра розвивати тісні відносини з ЄС і НАТО потрібно розглядати повідомлення амбасадора США Вільяма Тейлора про те, що президент Джордж Буш знову розглядає можливість візиту до Києва, а також запрошення з боку голови Єврокомісії Баррозо для українського прем’єр-міністра знову відвідати Брюссель у четвер.
— А як же тоді потрібно розглядати заяву Януковича про те, що Україна не готова до Плану дій щодо членства в НАТО?
— З погляду офіційного Вашингтона, заяву українського прем’єр-міністра про НАТО майже зовсім неправильно зрозуміли мас-медіа. Ні Україна, ні союзники по НАТО не готові на листопадовому саміті Альянсу приймати ухвалу про ПДЧ чи з інших питань, пов’язаних із членством. Той факт, що український уряд визнає це і був готовий продовжувати будувати більш тісні відносини в рамках існуючого діалогу, був полегшенням для багатьох послів НАТО. Деякі амбасадори прокоментували, що зауваження українського прем’єр- міністра під час закритого засідання були правильними й зустрілися з розумінням. Прем’єр-міністр сказав, що Україні потрібен час, щоб підготуватися для вступу до НАТО та ЄС і що необхідно докласти істотних зусиль для того, щоб громадськість краще було поінформовано про НАТО та економічні реформи. Він також процитував угоду з Президентом Ющенком, у якій говориться про те, що метою України є продовження політики євроінтеграції та тісних відносин з усіма європейськими інституціями. Це було саме те, що хотіли почути генеральний секретар Схеффер і постійні представники країн- членів НАТО в Брюсселі.
— Чи не означає відмову від ПДЧ неготовність українського уряду виконувати необхідні реформи?
— Очевидно, як будь-який новий уряд, коаліційний уряд у Києві має показати, що він готовий здійснити реформи. Я погоджуюся з міністром оборони Анатолієм Гриценком, який твердить, що Україна відповідає сьогодні вимогам, які стосуються оборонної реформи. Тому високопоставлені урядовці у Вашингтоні та Брюсселі мають намір побачити, як український уряд реалізує невідкладні реформи в інших галузях. Я вже згадував дуже низький рівень обізнаності громадськості щодо НАТО й необхідність проведення просвітницької роботи. Однак прем’єр-міністр підкреслив, що пріоритетом уряду будуть реформи в галузі торгівлі та економіки. Сторонні спостерігачі стежитимуть за тим, як Україна рухається до СОТ і здійснює реалізацію антикорупційних ініціатив у рамках гранту «Виклик тисячоліття» (Millennium Challenge), наданим США, а також реформ у рамках Плану дій ЄС-Україна. Тут названо лише деякі галузі. Після обрання на посаду прем’єр-міністра під час зустрічі з іноземними урядовцями і представниками неурядових організацій Янукович показав ясно, що він знає про те, яку велику кількість реформ необхідно здійснити, і що він готовий розпочати їх реалізацію. (Президент Ющенко з того ж приводу сказав абсолютно подібні речі). У цьому значенні Європа і Захід серйозно сприймають Універсал національної єдності.
— Як Вашингтон (офіційно й неофіційно) реагував на заяви і вчинки Януковича в Брюсселі?
— Поки що дуже рано говорити про вчинки. У перші тижні діяльності будь-якої адміністрації відбуваються ознайомлювальні зустрічі. Справжня робота України та ЄС попереду. З боку Вашингтона не було офіційної реакції на візит Януковича до Брюсселя. Її і не повинно бути. Я не впевнений, що наші друзі в Європі зрозуміють Вашингтон, якщо той поставить оцінку зустрічі, організованій ЄС, на якій не були присутні США. Неофіційно, Вашингтон задоволений тим, що Ющенко і Янукович разом працюють над гострими національними проблемами, а також тим, що в парламенті є сильна опозиція, яка домагатиметься того, що уряд і Президент виконуватимуть свої обіцянки. Потрібно визнати, що перші тижні нового уряду перевершили всі очікування Вашингтона. Також правдою є те, що після торішньої паніки ці очікування були дуже низькими. Я гадаю, що в найближчі місяці ми побачимо поновлення візитів високопоставлених урядовців США з простим посланням. Якщо Україна хоче бути прагматичною в тісних відносинах зі США, ЄС і міжнародними інститутами та ринками, США готові допомогти їй у цьому.
— Чи не означає відстрочка переходу України до ПДЧ того, що членство України в НАТО буде поховане назавжди?
— Зовсім ні. Нічого немає страшного в прагматичному та методичному підході до інтеграції з європейськими інститутами. Це лише є ухвалою країни і, враховуючи слабкість громадської підтримки і відносну нестабільність української політики, це може бути найшвидшим шляхом до прийняття до НАТО і Євросоюзу. Польща досить неквапливо будувала тісні відносини з НАТО. Румунія та держави на заході Балкан були більш емоційними, що, на мою думку, у Києві сьогодні називають романтичним підходом. Як ви пам’ятаєте, ці країни кожного року подавали заявки, і протягом багатьох років були просто розчарованими. Зрештою, Румунія домоглася успіху, а також успіх прийде й у країни на заході Балкан. Найбільш важливими рисами успішної пронатовської кампанії є програма всебічних реформ і всеосяжна підтримка суспільства. За допомогою двох цих компонентів Україна може потрапити до НАТО, якщо вона цього хоче.
— Які ризики може принести Україні відстрочка з переходом до ПДЧ?
— Не має значення, чи вирішить Україна, й коли саме, перейти до ПДЧ. Все, що Україна може хотіти зробити з НАТО в ПДЧ, можна зробити сьогодні в рамках інтенсифікованого діалогу. ПДЧ являє собою лише можливість для країн-кандидатів удосконалити деякі оборонні реформи та інші галузі, які являють взаємний інтерес. ПДЧ чимось схожий на репетиторську програму в університеті напередодні випускних іспитів. До того часу, коли Україна прийме формальну ухвалу перейти з тісних відносин до заявки на членство в НАТО, оборонна реформа в Україні може бути настільки просунутою, що така підготовча програма їй буде не потрібна. Що стосується частини питання про ризики, то ризики для України сьогодні ті ж самі, що були вчора й будуть завтра. Ці ризики включають економіку, що намагається вижити, системну корупцію, молоду й нестабільну політичну систему, політичну ізоляцію, а також велику кількість населення без належних можливостей працювати, торгувати, мандрувати, вчитися або просто процвітати. Урядові будуть потрібні роки, щоб ці ризики зменшити чи збільшити. Будуть потрібні місяці, щоб ми довідалися, чи спроможна нова коаліція взятися за цю роботу.
— Враховуючи перші візити високопоставлених представників нової влади, чи можна сказати, що українська зовнішня політика стала більш передбачуваною?
— Знову дуже рано про це говорити. Відповідь з боку ЄС на українські візити до Москви, Сочі та Брюсселя була доброю. Я не думаю, що можу дати відповідь на це запитання, поки ті ж українські високопоставлені урядовці не відвідають Вашингтон. Враховуючи те, що в США проходять проміжні вибори, то, я сподіваюся, що візити високого рівня відбудуться в листопаді.
— Яких сигналів із боку західних держав і США потрібно чекати в Києві? Чи Захід втратив вплив на політичну ситуацію в Україні?
— Я гадаю, було б помилкою вважати, що зовнішня політика США нагадує картину травневого параду в Москві радянської доби, яка приховувала в собі багато схованих сигналів. Американська політика щодо України дуже проста — Україна є незалежною державою, яка самостійно обирає свій шлях. Двері міжнародних і європейських інститутів мають бути відчинені й вітати Україну. США рекомендують інтенсивну програму економічних і політичних реформ і готові допомогти Україні досягнути успіху в їх реалізації. І це все. Я гадаю, що таку політику можна застосувати до уряду Януковича, так само, як її було застосовано до урядів Тимошенко і Єханурова. Зрештою, я гадаю, що неправильно було б інтерпретувати політичні події в Україні в тих категоріях, що Захід на Україні втрачає або набуває впливу. Я гадаю, що більш точним було б сказати, що Україна втрачає або набуває інтерес у тому, що ЄС і Захід можуть їй запропонувати. У ході нещодавніх виборів Україна не була зацікавленою ні в чому іншому, як у внутрішній політичній конкуренції. Тепер, коли в Україні є парламент і уряд, повернувся інтерес до того, що перебуває поза країною. Україна знову виявляє цікавість до торгівлі, ринків, віз, прямих іноземних інвестицій і співпраці з європейськими інститутами. Це дуже правильно й відкриває нові можливості для України.
