Минулої суботи рано- вранці Європейському Союзу вдалося досягти компромісу щодо спрощеного варіанту європейської конституції. Очікується, що новий, полегшений проект Конституції ЄС набере чинності 2009 року, а наприкінці цього року роботу над ним завершить міжурядова конференція. Тим самим буде подолана конституційна криза, викликана два роки тому провальними референдумами щодо конституції ЄС у Франції й Нідерландах. Громадяни цих країн 2005 року сказали на референдумах «ні» новому Основному закону, хоча конституцію ратифікували — парламентським шляхом і на референдумах — 18 з 27 країн — членів ЄС.
Компроміс стосовно проекту нової угоди, спрямованого на реформу Євросоюзу, був досягнутий внаслідок 36-годинних переговорів лідерів країн ЄС і, напевно, коштував чималих зусиль канцлеру головуючої в ЄС Німеччини Ангелі Меркель. Адже ще в п’ятницю увечері, на другий день саміту, який розпочався 21 червня, здавалося, що провал неминучий через заперечення Польщі прийняти формулу кваліфікованої більшості або «подвійної більшості» при розподілі голосів у Раді міністрів ЄС. Згідно з цим принципом, рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосували представники 55% держав ЄС, в яких проживає не менш як 65% населення Євросоюзу. Польща була єдиною з 27 країн — членів ЄС, що активно виступала проти зміни системи голосування. Варшава наполягала на тому, що запропонована система голосування дає переваги більшим державам, таким як Німеччина. Однак у п’ятницю увечері головуюча в ЄС Німеччина пригрозила, що за необхідності ініціює процес розробки іншого проекту угоди, в якому думка Польщі не буде врахована. Можливо, цей аргумент подіяв на Польщу, яка погодилася піти на поступки в новій угоді. Натомість Варшава добилася того, що формула «подвійної більшості» застосовуватиметься з 2014 року.
У результаті всі сторони залишилися задоволеними досягнутим компромісом. «Ми дуже, дуже задоволені тим, чого нам вдалося досягти», — заявила на прес-конференції канцлер Німеччини Ангела Меркель, додавши при цьому, що всім сторонам довелося піти на поступки для досягнення компромісу. За її словами, прийняття нового, спрощеного варіанта конституції Євросоюзу, який, як очікується, набере чинності 2009 року, дозволить продовжити розширення цієї регіональної організації. Голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу віддав належне заслугам Меркель і вручив їй букет квітів. «Це свідчить про те, що Європа рухається в правильному напрямку», — сказав він. Президент Франції Ніколя Саркозі, тим часом, підкреслив, що угода надзвичайно важлива для майбутнього, i додав, що з її прийняттям не буде тих, хто виграв, ні тих, хто програв. «Мандат чіткий і визначений; дати встановлені, — сказав він. — Тепер з’явиться Європа з інститутами. Це дуже важливий сигнал». Тоні Блер, який залишає посаду голови британського Кабінету найближчими днями, сказав, що сам процес досягнення компромісу у Брюсселі продемонстрував, для чого потрібна угода: для спрощення механізмів діяльності ЄС, які спочатку не передбачали такої великої кількості членів. За словами Блера, тепер союз може сконцентруватися на питаннях, що дають привід для серйозного занепокоєння. Тим часом, президент Польщі Лех Качинський, заперечення якого з приводу нової системи голосування ледве не призвели до провалу всього саміту, сказав, що тепер у Варшави з’явилася можливість більш продуктивної співпраці з партнерами. «Ми вели неабиякі бої, але й солідарність теж здобули, — зазначив він. — Прагнення до успіху — ось те, що ми побачили у кожної зі сторін, й Польща це прагнення розділяє».
Нова угода зберігає в собі багато положень конституції, що пропонувалася раніше ЄС. Згідно з домовленостями, з 2009 року у ЄС запроваджується посада повноправного голови ЄС, а також посада верховного представника ЄС із зовнішньої політики. Новий представник ЄС з питань міжнародної політики проводитиме зустрічі міністрів закордонних справ країн —членів ЄС і очолюватиме дипломатичну службу. Верховний представник Євросоюзу буде також суміщати посаду віце-президента Єврокомісії, верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки (цю посаду наразі займає Хав’єр Солана) і єврокомісара із зовнішніх зв’язків і політики добросусідства (яку нині займає Беніта Ферреро-Вальднер). Термін повноважень Солани і Ферреро-Вальднер закінчується 2009 року.
Новим конституційним договором передбачене також обов’язкове виконання країнами — членами ЄС положень Хартії фундаментальних прав і застосування принципу кваліфікованої більшості при прийнятті рішень у Раді (міністрів) Євросоюзу. Так звана формула «подвійної більшості», згідно з якою рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосували представники 55% держав ЄС, де проживає не менш як 65% населення Євросоюзу, застосовуватиметься з 2014 року з перехідним періодом до 2017 року. 2014 року також буде скорочена чисельність Європейської комісії. Проектом нового, спрощеного варіанту конституції Євросоюзу, схваленого главами держави й урядів 27 країн — членів ЄС на саміті в Брюсселі не передбачені такі державні символи, як прапор і гімн. Крім того, під час саміту досягнута домовленість дозволити Кіпру й Мальті з січня наступного року запровадити в себе єдину європейську валюту.
Як у Європі оцінюють результати Брюссельського саміту і вплив його на подальший розвиток Євросоюзу, а також перспективи членства України у єроспільноті? Читайте коментарі закордонних експертів.
КОМЕНТАР
Аркадій МОШЕС , експерт Фінського інституту міжнародних відносин:
— Результати саміту викликають змішані почуття. Безумовно, позитивним є те, що лідери країн Євросоюзу не дозволили національному егоїзму взяти гору в процесі опрацювання рішень. І в цьому велика заслуга німецького головування. Головне, що процес розбудови єдиної Європи буде продовжено. А те, що Європейський Союз збережеться як договірне утворення і в його історії поки не настане конституційний етап, швидше свідчить про приведення очікувань у відповідність до реальності. Не може не турбувати те, що саміт був на межі провалу, а так само і явно не проривний характер компромісу та його розтягнутість у часі.
На перспективу подальшого розширення ЄС на схід результати саміту впливають негативно, але мінімально. Постраждають, передусім, країни Західних Балкан, тому що дата їхнього вступу до ЄС уже самим фактом збереження Ніццького договору відсувається на невизначений термін. Для України ж великого значення цей факт не має, оскільки її входження до ЄС за найсприятливіших гіпотетичних обставин могло б відбутися набагато пізніше названих сьогодні дат. А негатив пов’язаний загалом з тим, що в черговий раз було продемонстровано, що збільшення кількості членів ускладнює функціонування ЄС, і зокрема з поведінкою Польщі, адвоката України. Роздратування ультимативним характером поведінки Варшави проектуватиметься тепер на всі її ініціативи. Україні в цих умовах слід сконцентруватися на завданнях фактичної інтеграції з ЄС і максимальному використанні тих можливостей, які нададуть нові партнерські договори, що зараз розробляються, зокрема новий план дій Україна-ЄС.
Майкл ЕМЕРСОН , Експерт Центру європейських політичних досліджень, Брюссель:
— Саміт залагодив шкоду, яка два роки тому була завдана нератифікацією Конституції Францією і Нідерландами. Досягнута в Брюсселі угода віртуально зберігає суть колишньої конституції, за виключенням пишномовності і посилань на символи (прапор і гімн ЄС, які тим не менше існують і використовуються).
Відтак, після усіх розмов про кризу і зловтішних коментарів, особливо з боку Москви, про колапс Європейського Союзу, ми знову повернулися туди, де мали бути два роки тому. Ці два роки були змарновані, головним чином, через те, що Жіскар д’Естен потакав своїм ілюзіям величі (щоб його пам’ятали як євро-Джеферсона), і тому, що Жак Ширак безвідповідально пішов на референдум, у якому не було необхідності, зважаючи на короткострокову політичну тактику партії.
Слід звернути увагу на те, що всі інституційні зміни в Конституції збережено: покладено край ротаційній практиці головування в Раді ЄС на користь однієї особи на один термін, посилено роль царя із зовнішньої політики, скорочено кількість комісарів, реформується система голосування на користь подвійної більшості.
Останній пункт щодо ваги при голосуванні був предметом серйозної конфронтації з Польщею, з «жахливими близнюками» Качиньськими, які виходили за межу неприйнятними вимогами, і більше того, своїми зовсім неприйнятними полемічними промовами (посиланням на необхідність включення загиблих у війні для визначення ваги країни при голосуванні). Ангела Меркель поводилась з ними вміло, відкидаючи будь-яку полеміку. А коли переговори зупинялися протистояла їм альянсом з 26 країн, які при необхідності можуть посуватись далі без Польщі. Відтак, Варшава зрештою погодилась на введення нової системи голосування iз затримкою.
Загальний результат саміту полягає в тому, що тепер Євросоюз може повернутися до звичних справ. Інституційні реформи були спрямовані на те, щоб ЄС міг нормально функціонувати при більшій кількості членів євроспільноти. Це зроблено для нинішньої кількості членів ЄС. Однак перспектива подальшого розширення залишається під питанням. У Брюсселі поширена думка, що Хорватія може через декілька років приєднатися до ЄС. Але ніхто не робить ставки на те, коли може стати членом ЄС будь-який інший кандидат чи можливий кандидат, будьто Туреччина чи решта балканських країн, чи Україна. Євросоюзу 27 країн потрібно чимало років, щоб зрозуміти, як працює євроспільнота після нещодавнього величезного розширення. Існують побоювання, що після зняття тиску переговорів про вступ деякі з нових країн членів ЄС не виконують своїх зобов’язань щодо верховенства права, демократичного урядування. Все це треба вирішити. Тому наголос буде робитися радше на посиленні політики добросусідства, ніж на прискоренні перспектив членства.
Лівіу МУРЕСАН , виконавчий директор Європейського інституту управління ризиками у сфері безпеки та комунікацій, Бухарест:
— У глобальному довкіллі, що змінюється, європейські лідери були зобов’язані минулого уїк-енду вирішити багато важливих проблем. Головуванню Німеччини на чолі із сильним і успішним канцлером Ангелою Меркель невдовзі після саміту «Групи восьми» вдалося «перезапустити» проект Об’єднаної Європи. Польський спротив щодо системи голосування не став несподіванкою і був у певному контексті виправданим. Після декількох хвиль розширення існуючі правила голосування стали неефективними, тому на порядку денному в Об’єднаній Європі виникла потреба в новому механізмі ухвалення рішень.
До цього саміту деякі аналітики висловлювали стурбованість щодо надто сильного німецького фактора в побудові Об’єднаної Європи. Однак, вони змушені були визнати, що саме під час цього головування «твердий горішок» має бути роздавлено, бо, «якщо німцям цього не вдасться зробити, то ніхто інший цього не зробить».
І німецька стратегія спрацювала. «Європа потребує компромісу», Європа 27 не може більше керувати на основі Ніццського Договору. В середині Об’єднаної Європи, а також за її межами має бути визнано, що вихід полягає лише в знаходженні компромісів і визнання взаємозалежності. Якщо ми говоримо про енергетичну безпеку, одну з головних тем Головування Німеччини в ЄС, то ми зрозуміємо, що наш шанс полягає в енергетичній взаємозалежності у порівнянні зі США, які віддають перевагу енергетичній незалежності.
Що стосується майбутнього ЄС, то Рада Євросоюзу підтвердила у висновках від 21—22 червня 2007 року надзвичайну важливість Європейської політики добросусідства, яка має на меті «консолідацію кругів процвітання, стабільності і безпеки, що базуються на правах людини, демократії і верховенства права, а також підтримки процесу реформ і модернізації партнерів ЄС по добросусідству».
Після того як «машина» запрацює на всю потужність, майбутня Об’єднана Європа також візьметься за продовження процесу розширення на користь Туреччини, України та інших країн. Процес внутрішніх реформ, покращення функціонування економіки і демократичних інститутів, а також підготовка до більшої сумісності з правилами «Клубу» допоможе як країнам- кандидатам, так і Євросоюзу краще підготуватись до чергового моменту розширення.
Румунія також вивчила урок, що 1 січня 2007 року не стало моментом повної інтеграції країни в ЄС, а лише початком складного і важкого процесу трансформації і адаптації економіки, суспільства, що базується на «післявступних» пріоритетах.
Результат «колективної вправи» на саміті в Брюсселі є дуже важливим для майбутнього розвитку континенту, але й не менш важливим є ефективність урядування в Анкарі, Києві та інших столицях країн-потенціальних членів Євросоюзу. Підтримка громадян країн-членів ЄС, а також країн кандидатів є критичною для безпеки і стабільності Європи як конструкція, що робить внесок для кращого щоденного життя і забезпечує Європейському Союзу спроможність діяти як важливий глобальний актор.
