«Різномасті погромники об’єднуються й формують єдиний фронт боротьби проти спільного й добре зрозумілого ворога в особі представників держави. Власне кажучи, ідеться про певну сучасну форму жакерії (селянської війни)», — сказав він. Бое зазначив, що в Тоттнемі, який спочатку видавали за модель міського перевлаштування і який потім зійшов на манівці геттоїзації, «паровий котел був готовий вибухнути».
Кажучи про сучасні особливості заворушень, експерт звернув увагу на вплив соціальних мереж і мобільних телефонів, які нерідко є акселераторами заколоту. «Ці «тактичні засоби» надають безладам нову подобу, дозволяючи погромникам у реальному часі організовувати переміщення невеликих мобільних груп, влаштовувати напади й відступи», — сказав він.
Своєю чергою професор соціології з Сорбонни Дідьє Лапейроні зазначив, що те, що відбувається у Великобританії, дуже нагадує заворушення 2005 року у Франції. «У них бере участь позбавлене надії населення, яке почувається гнобленим поліцією, жертвою расизму і таким, що не має можливості брати участь у політиці», — сказав він в інтерв’ю газеті Parisien. Водночас соціолог не вважає, що британські події можуть знайти віддзеркалення у Франції. «Заворушення завжди викликані сукупністю подій, які відбуваються на місцевому, в крайньому разі, на національному рівні», — уважає професор, який нагадує, що французький феномен 2005 року не вийшов за межі країни.
Можна сказати, що британська влада доволі швидко зробила висновки з протестів, які почалися в столиці. Інша річ, як довго залишатимуться ефективними заходи уряду Кемерона.
Зрозуміло, що подібні проблеми: масові протести, мародерство — можуть виникати і в інших суспільствах, як у капіталістичних, так і в суспільствах країн із перехідною економікою. І тому важливою є спроможність суспільства справлятися з такими викликами. Очевидно, що країни зрілої демократії знаходять способи розв’язання проблем. І, безперечно, Україна теж повинна робити висновки з того, як західні країни вирішують такі проблеми. Адже відомо, що краще проблемі запобігти, аніж потім її розв’язувати.
«ЗАВОРУШЕННЯ В ЛОНДОНІ НЕ ВИЗНАЧАЮТЬ ОБЛИЧЧЯ КАПІТАЛІЗМУ»
«День» звернувся до заступника редактора авторитетного британського видання The Economist, автора бестселера «Нова холодна війна. Як Кремль загрожує і Росії, і Заходу» Едварда Лукаса з проханням розповісти про причини останніх масових заворушень у Великій Британії, чи можуть вони перекинутися на всю Європу та їх можливий вплив на імідж капіталізму загалом і Лондона зокрема як однієї з респектабельних фінансових столиць.
— Насамперед це проблема поліції — забезпечення порядку й законності. На мою думку, поліція стала дуже обмеженою у своїх діях через бюрократію та політичну коректність. Усе це вплинуло на імідж поліції серед населення. Уважалося, що поліція є ефективною, а насправді вона втратила довіру. І тому відповідь має бути жорсткою. Здійснено дуже серйозні зміни. Наскільки я пам’ятаю, Лондон традиційно мав проблеми з наведенням порядку в місті, починаючи із середніх віків. Величезні заворушення були минулого століття. Багато масових заворушень було також у ХІХ столітті. Тому немає нічого незвичного в тому, що ми спостерігаємо такого роду заворушення. І питання полягає лише в тому, що робити з цим.
По-друге, проблемою є розпад сімей, занепад освіти й багато інших факторів, із якими стикаються молоді люди. Але, думаю, треба звернути увагу на те, що учасники заворушень — не обов’язково бідні. Дехто з них має досить непогану роботу. Серед них є дизайнери, таксисти, люди з різних сфер. Тому основна проблема полягає в наведенні порядку.
Звісно, ці заворушення певним чином впливають на імідж Лондона як гармонійної, процвітаючої, багатокультурної світової капіталістичної столиці. Але не можна екстраполювати те, що відбувається в Лондоні, на капіталізм як систему. Адже з різних частин світу й суспільств походять різні види капіталізму. Зокрема, існує сінгапурський, південнокорейський, британський, американський, турецький капіталізм. Загалом є декілька видів капіталістичних країн, тому не можна стверджувати, що заворушення в Лондоні й інших містах визначають обличчя капіталізму. Небезпечно й нерозумно пов’язувати з цим дуже специфічну подію, зокрема події, що відбуваються зараз в тій чи тій частині Лондона.
Не думаю, що можна говорити про те, що заворушення у Великій Британії можуть перекинутися на всю Європу, як це стверджують деякі експерти. Заворушення були у Греції, Франції, Німеччині. Я маю на увазі те, що багато країн переживали великі заворушення чи безлади, зокрема, це мало місце й на півдні Італії.
Ідея про те, що Європа завжди перебуває у стані гармонії, є великою помилкою й перебільшенням. І якщо кримінальні елементи відчувають, що, розбивши вітрини магазинів, вони допомагають собі і їм за це нічого не буде, то люди робитимуть те ж саме. Ось чому й потрібне відновлення довіри до поліції.
