Про політику адміністрації демократів щодо України, зокрема про стиль Альберта Гора, в Україні вже існує певне уявлення. А що являє собою інший ймовірний у майбутньому господар Білого дому?
Кандидата від Республіканської партії й візаві Альберта Гора на президентських виборах у США Джорджа Буша-молодшого критично настроєна американська преса називає «невдалою копією батька». Його лідерство в Республіканській партії пояснюють не наявністю особистих талантів чи політичною популярністю, а належністю до «аристократії» — адміністративно-бізнесового істеблішменту та міцними зв’язками батька.
Губернатор штату Техас Джордж Вокер Буш — син президента Джорджа Герберта Вокера Буша, внук сенатора Прескотта Буша, прямий нащадок президента Франкліна Пірса та тринадцятиюрідний кузен англійської королеви Єлизавети II. Родичі Буша завжди були магнатами на Вол Стріт, діловому кварталі Нью-Йорка.
В юності Буш вів звичайне, як пишуть у замовленій ним автобіографії, життя вихідця із середнього класу на околиці Мідленда, штат Техас. Якщо, звичайно, не брати до уваги той факт, що його батько став мільйонером, коли Джорджу молодшому було десять років. У старших класах школи Буш вчився досить посередньо, що не завадило йому вступити до одного з найелітарніших навчальних закладів у США — Академії Філіпс в Ендовері — адже там свого часу вчився його батько. Незважаючи на те, що Джордж-молодший і студентом виявився не надто блискучим, його прийняли до Йельського університету — також альма-матер батька. В університеті він не досяг особливих успіхів, але був прийнятий до Гарвардської школи бізнесу.
Коли Джордж Буш вирішив виконати свій військовий обов’язок, він був негайно зарахований до техаської військово-повітряної гвардії, й після неповних п’яти місяців тренування йому надали звання лейтенанта. Щоправда, в автобіографії кандидата, чи то через помилку, чи то ще чомусь, написано, що тренувався він п’ятдесят п’ять місяців.
Нафтовий бізнес, що ним вирішив зайнятися Джордж-молодший, так само наслідуючи батька, тримався на плаву завдяки інвесторам, які готові витрачати гроші на торгову марку «Буш».
Втім те, чого Буш не зміг отримати від нафти, він одержав завдяки бейсболу. Ставши співвласником й офіційним обличчям команди «Техаські рейнджери», він за вісім років отримав $15 млн. Чи то бейсбол став для Буша тією сходинкою, якою так хотіли скористатися інші бажаючі потрапити в політику, чи то допомогли гроші власника баскетбольної команди «Даллас Маверікс» Дона Картера, але Джордж-молодший виграє 1994 року губернаторські вибори в Техасі. Губернатор Джордж Буш любив пограти на роботі в комп’ютерні ігри, захоплювався лобіюванням інтересів великого бізнесу, проштовхував закони, що ускладнювали притягнення великих корпорацій до суду, допомагав компаніям, що ігнорували екологічні норми, уникати відповідальності й нехтував потребами медичного обслуговування дітей з малозабезпечених сімей — так критично описує його губернаторство The New York Review of Books. Найбільш непопулярним кроком Буша за часів його губернаторства стала відмова задовольнити прохання про помилування Карли Фей Такер, яку було засуджено до страти за подвійне вбивство і яка у в’язниці стала переконаною християнкою. Не зваживши навіть на прохання Папи Римського, Карлу Такер стратили. Невдовзі по тому, даючи інтерв’ю кореспондентці журналу «Talk», Буш удавано хлипав носом і бурмотів тонким голосом, перекривлюючи благання жінки.
Взагалі схоже, що інтерв’ю — слабке місце Буша-молодшого. То губернатор Техасу пародіює першу страчену в новітні часи в його штаті жінку, то кандидат у президенти США не знає імені чеченського президента Аслана Масхадова. Здається, єдине, про що може впевнено говорити Буш і в чому він глибоко зацікавлений, — це мораторій на підвищення оподаткування інвестицій у нафтовому бізнесі.
Політичне обличчя Джорджа Буша є досить розмитим. Він починав свою політичну діяльність як центрист, але згодом став переконаним правим. Спочатку він створював образ консерватора, однак тепер хоче виглядати реформатором. На радість консервативним республіканським «яструбам» він погрожує ліквідувати іракську зброю масового знищення, застосувавши превентивні удари авіації, заявляє про необхідність багатомільярдних інвестицій у програму космічного ракетного озброєння та необхідність повернення кубинського хлопчика Еліаса Гонсалеса його родині. Та радикальні заяви Буша не справляють враження висловлювань досвідченого політика. Республіканський кандидат у господарі Білого дому, на думку багатьох аналітиків, явно не здатен грати першу роль. Отож короля має догравати почет. Оточення Буша значною мірою складається з уже немолодих колишніх радників його батька, що змушує американську пресу говорити про друге пришестя адміністрації Буша-старшого.
Проте ще зарано прогнозувати результати виборів. Хоча доля багато приносила Бушу-молодшому на тарілочці, навряд чи президентство стане для нього легкою здобиччю. Однак у Сполучених Штатах вже були випадки, коли представники істеблішменту без особливих талантів обіймали найвищу посаду в державі. Варто нагадати обрання 1964 року президентом Ліндона Джонсона, також техасця, невиразність іміджу якого була постійним предметом глузування.
З невдач Буша часто насміхаються журналісти й оглядачі, які не вважають його серйозним політиком. Але те, що він зміг дійти до фінішного відрізку президентської гонки, свідчить про його підтримку достатньо впливовими політичними та діловими колами. Чим закінчиться президентська епопея, покаже лише перша неділя листопада. Поки що International Herald Tribune стверджує, що 2000 року краще бути демократом.
Для України, зрештою, не так важливо, до якої партії належатиме новий президент США, як те, яку політику він провадитиме стосовно пострадянської Східної Європи. Поки що кампанія республіканців має переважно рефлективний характер. Буш-молодший критикує уряд демократів за «надмірну» допомогу Росії та Україні, нерозбірливість щодо корупції в нових незалежних державах, недостатню жорсткість з приводу російської операції в Чечні. Проте передвиборна риторика намірів кандидата в президенти, як правило, відрізняється від політичної поведінки президента. Зараз навряд чи можна напевно передбачити, якою буде політика республіканців у разі перемоги Буша. Пересічного американця, який у листопаді вирішуватиме долю господаря Білого дому, Україна та її стосунки із США мало цікавлять. Очевидно, американська політика щодо України так чи інакше зазнає перегляду й буде змінюватися в сторону більшої жорсткості, незалежно від того, лідер якої партії 20 січня 2001 року очолить цю наймогутнішу державу світу.
