За тридцять кілометрів від Багдада американсько-британська авіація провела нові атаки по командних пунктах іракської протиповітряної оборони. Як роз’яснив американський генерал Грегорі Ньюболд, авіація союзників змушена була таким чином гарантувати безпеку повітряних патрулів в забороненій для іракських літаків зоні. Дві заборонені зони для авіації Іраку — одна північніше 36-ої паралелі, інша — південніше 32-ої — були встановлені США, Великою Британією та Францією невдовзі після завершення війни в Перській затоці.
Реакція світу на політику Вашингтона у вирішенні іракської дилеми виявилася в цiлому критичною. До традиційних критиків США — Китаю та Росії, додалася ще й Південна Корея. Американські ж коментатори переконані, що іншого вибору Вашингтон просто не мав — аргументи зводилися до того, що Хусейну просто треба було нiби нагадати, хто в домі справжній хазяїн. Одночасно вважається, що останні авіаудари тільки підсилять проіракські настрої, зокрема в Радi Безпеки ООН, чимало членів якої всерйоз подумують про скасування санкцій проти Іраку. За десять років режим Хусейна від запроваджених економічних обмежень не тільки не постраждав, але й отримав дивіденди у вигляді всесторонньої підтримки народу. Натомість ставлення до американців в Іраку як було негативним, так і лишається. Санкції ж вдарили передусім по простому іракцю.
Прогнозувалося, що перші кроки Джорджа Буша у світовій політиці будуть прагматичними, на відміну від тих, які робив Білл Клінтон, але не агресивними.
Втім, за повідомленнями американської розвідки, Саддам Хусейн невпинно нарощує військову міць, аби протистояти Сполученим Штатам. Упродовж останніх майже трьох років інспекторам ООН був заборонений в’їзд до Іраку для перевірки, чи Багдад не виробляє зброї масового знищення. І хоч, здається, будучи ізольованим від світу, Багдад не може ані виробляти, ані тим паче купляти зброю, Вашингтон повідомляє, що кількість зенітних ракет (відомих в НАТО під кодовим позначенням СА-6) в Іраку зросла. Американська розвідка переконана, що ці ракети доставляються контрабандою з Сербії та України. Та й страждання іракського народу від санкцій ООН є нібито провокацією Багдада — за інформацією газети «Дейлі Телеграф» правлячий режим спеціально морить голодом своїх громадян, аби виставити себе як постраждалу сторону від американської агресії.
Ставлення України до останніх подій в Іраку досить розпливчасте. Напередодні в поширеній українським МЗС заяві мовилося, що Україна, як член Ради Безпеки ООН, уважно відстежує ситуацію в Іраку. Проте не слiд забувати, як останнім часом активно зондувалися можливості українсько-іракської співпраці. У кiнцi минулого року в Харкові було відкрито почесне консульство Іраку. Місяць тому група депутатів Верховної Ради звернулася до уряду з проханням сприяти скасуванню санкцій РБ ООН проти Іраку. Водночас у Києві розуміють, що за всієї вигідності співпраці з Іраком окремим країнам вона може не сподобатися (як свого часу «Бушерський контракт»)... А на підозри американців, що Київ займається контрабандою зброї до Іраку, начальник прес-служби МЗС України Ігор Грушко вчора повідомив «Дню», що «оприлюднена інформація не відповідає дійсності. Експертна перевірка в Україні виключає можливість подібних поставок».
