П итання про джерела американського процвітання є центральним питанням передвиборної президентської кампанії у США: чи було викликане процвітання політикою адміністрації президента Клінтона, чи ж воно було зумовлене глибокими змінами, котрі витікають з технологічних інновацій і глобалізації. Коротше кажучи, кому почивати на лаврах американського буму: Біллу Клінтону чи Біллу Гейтсу?
Економічний успіх, досягнутий за вісім років правління Клінтона, безперечний. Американська економіка пережила найдовший за всю свою історію період економічної експансії, який триває вже десятий рік. Між 1992 і 1999 роками щорічне зростання економіки в середньому становило 3,6%, що далеко випереджає середньорічні темпи зростання у 2,9%, досягнуті у 1980—1992 роках. За цей період було створено 15 млн. робочих місць, а рівень безробіття, що нині становить 4%, знаходиться на найнижчій за останні 30 років позначці. Показники фондового ринку можуть стати легендою, а прибуток на вкладений капітал з початку 1996 року в сукупності становив $7 трильйонів.
Безсумнівно, жоден уряд сам не зміг би здійснити такі широкі перетворення. Втім, адміністрація Клінтона не була просто стороннім спостерігачем. Річ утім, що президент Клінтон отримав хорошу спадщину — результати правильної політики попередніх урядів, на яку наклалися глобальні тенденції і нововведення в науці і технології, — і вміло здійснив керівництво економікою, заснованою на знаннях. Його адміністрація заслуговує на найвищі похвали як за політику, яка проводиться, так і за помилки, яких вдалося уникнути.
Почнемо з отриманої Клінтоном спадщини. Закінчення холодної війни стало хорошим відправним пунктом, оскільки США в результаті змогли зменшити військові витрати приблизно на 2,5% ВВП (порівняно з 1990 і 2000 роками), і економія щорічно становила приблизно $225 млрд. Останнє допомогло Клінтону досить безболісно скоротити дефіцит бюджету. По-друге, з ери правління Рейгана—Буша Клінтон успадкував гнучку, дерегульовану економіку з досить низькими ставками оподаткування. Третьою ж спадщиною стала низька інфляція.
На момент приходу Клінтона до влади не було потреби в героїчній стабілізаційній політиці. Перемогу у війні проти високої інфляції було здобуто десятьма роками раніше. Тому і Клінтон, і рада керівників Федеральною Резервною Системою під керівництвом Алана Грінспена могли займатися прискоренням економічного зростання країни, не турбуючись про можливий «перегрів» економіки.
Першим виразним досягненням адміністрації Клінтона став вибір деяких ключових параметрів економічної політики. Коли 1993 року Клінтон уперше прийшов до влади, він повинен був визначитися з наступних ключових питань:
1. або сприяти вільній торгівлі в дусі політики, яка проводилася адміністраціями президентів Рейгана і Буша, або ж почати проводити більш протекціоністську політику, на чому наполягали його союзники із середовища профспілок;
2. або скорочувати дефіцит бюджету, до чого закликали пануючі течії в економічній теорії, або ж роздувати державні витрати, до чого змушували лівоцентристські економісти.
В обох випадках тиск з боку республіканців, а також з боку демократів-центристів, допоміг адміністрації Клінтона стати на правильний шлях: підтримати вільну торгівлю, незважаючи на наявність могутніх союзників-протекціоністів у Демократичній партії, і сприяти скороченню дефіциту бюджету замість проведення великих за обсягом фіскальних-витратних програм. Підтримка адміністрацією Клінтона Північноамериканської угоди про свободу торгівлі з Мексикою, завершення уругвайських переговорів про багатосторонню торгівлю і нещодавнє рішення про приєднання Китаю до Всесвітньої Торгової Організації, — все це досягнення, спрямовані на підтримку всесвітньої торгівлі. Згодом Клінтон захистив головну лінію економічного розвитку від атак республіканців-консерваторів, які підштовхували до значного скорочення ставок податку, що може підірвати позитивне сальдо бюджету, яке склалося останніми роками. Ці консерватори також наполягали на різкому скороченні урядових програм, що могло б пошкодити бідним. Клінтон також боровся з цими крайнощами.
Однак адміністрація Клінтона пішла набагато далі простого захисту економіки від ідеологічного екстремізму. Крок за кроком, вона сформувала своєрідну «індустріальну політику» нової економіки, заснованої на знаннях. Раніше, ніж більшість політиків та економістів, Клінтон усвідомив, що сила американської економіки породжується поєднанням науки, технологічних інновацій і високоякісної освіти. Таким чином, його адміністрація піклувалася про створення уряду, який стимулював би генерацію і поширення знань у всіх супутніх сферах.
По-перше, в Америці було посилено урядову підтримку науки, а витрати на її фінансування зросли приблизно до $85 млрд. на рік. Науково-дослідні програми, котрі підтримуються урядом у галузях інформаційних технологій і біотехнології, допомогли США завоювати всесвітнє лідерство у цих двох критичних сферах.
По-друге, Клінтон заохочував розвиток і поширення Інтернету як наріжної основи економічного зростання. Клінтон добивався — і в результаті на певний час добився — значних податкових послаблень для компаній, які займаються електронною комерцією. Його адміністрація ухвалила нормативні акти, спрямовані на швидке прийняття і поширення Інтернету; вона також боролася за втілення у життя урядових програм з приєднання до Інтернету загальноосвітніх шкіл та бібліотек. Вона навіть відстоювала лібералізацію процедури видачі дозволів на роботу іноземним фахівцям у галузі інтернет-технологій.
По-третє, Клінтон став натхненником різних програм, спрямованих на підтримку вищої освіти. У цей час частка американських студентів, які продовжують освіту після закінчення середньої школи, становить 67%, що на 10% перевищує відповідний показник десятирічної давнини. Адміністрація президента усвідомила, що вища освіта — обов’язкова умова успіху економіки, котра засновується на «високих технологіях».
Головні уроки успіху Сполучених Штатів Америки — макроекономічна стабільність, бюджетна обачність, розвиток всесвітньої торгівлі, конкуренція і демонополізація у галузі телекомунікацій, фінансова політика і активна промислова політика, націлена на створення нової економіки, побудованої на науково-дослідних розробках, інформаційних технологіях та вищій освіті. З іншого боку, все вищезазначене також залежить від продовження послаблення міжнародної напруженості.
Я не стверджую, що на даний момент американська політика бездоганна чи, що у майбутньому вона не зіткнеться з подальшими проблемами. Нещодавнє зростання цін акцій на фондовому ринку може виявитися «бульбашкою», і, можливо, нам доведеться заплатити за це. Більше того, незважаючи на економічний успіх всередині країни, Америка нехтувала своїми моральними і практичними зобов’язаннями щодо надання допомоги бідним країнам. І це є сумною противагою домашнім американським досягненням.
