Голова Центральної виборчої комісії Білорусі Лідія Єрмошина наступного дня після голосування на парламентських виборах 28 вересня офіційно заявила, що вони пройшли в один тур, усіх 110 депутатів до палати представників Національних зборів обрано, а першу сесію нового парламенту має бути проведено до 25 жовтня.
За даними центрвиборчкому, новий парламент сформують в основному депутати попереднього скликання, працівники державних органів, медичних установ, великих підприємств і под., жоден із членів Об’єднаних демократичних сил (ОДС) до нового складу вищого органу законодавчої влади країни не пройшов. Навіть представниця так званої конструктивної опозиції, нинішній депутат палати представників Ольга Абрамова набрала лише 24%голосів виборців і залишилася за бортом нового парламенту. Представники ж «класичної» опозиції, за даними Центральної виборчої комісії, набрали і того менше — в середньому 10–15% голосів виборців.
ОДС ще задовго до дня голосування визнали ці вибори недемократичними й нечесними, тому закликали 28 вересня білорусів прийти на Жовтневу площу Мінська і тим самим висловити свій протест із приводу «виборчого фарсу». За різними оцінками, на центральний майдан білоруської столиці прийшло від 500 до 1 500 осіб. Дехто спробував навіть розбити намети й організувати щось на зразок українського Майдану, але вже на ранок 29 вересня про цю спробу можна було забути... Цікаво, що в день голосування, відповідаючи на запитання представників українських ЗМІ, Олександр Лукашенко заявив, що «нам не хотілося б досвіду України, та й українцям це вже набридло. Спаси Господи нас від українських варіантів».
Якщо об’єктивно, то ніхто, за великим рахунком, у білоруський Майдан і не вірив. У парламенту до білорусів вже давно склалося досить скептичне ставлення, економічне становище країни в уявленні більшості платників податків продовжує залишатися дуже стійким, а опозиція своїми шараханнями від бойкоту виборів до активної участі в них лише налякала й розчарувала чималу кількість виборців. До того ж, на думку політолога Володимира Мацкевича, яку він спеціально висловив газеті «День», «опозиція так і не змогла виробити ефективну стратегію і тактику під час нинішніх парламентських виборів»:
Незважаючи на це, влада проводила ці вибори з явною оглядкою на минулі виборчі кампанії.
Наприклад, у достроковому голосуванні взяло участь близько 26% усіх білоруських виборців, хоча згідно з опитуваннями незалежних соціологічних служб, лише 14% виборців мали намір голосувати достроково.
На думку ОДС, вистачало під час цієї виборчої кампанії і інших нісенітниць — у ряді місць демократичним кандидатам у депутати не давали повноцінно зустрічатися зі своїми виборцями, подекуди друкарні відмовляли в друкуванні інформаційно-пропагандистських матеріалів і под. Але найголовніше, що в дільничних виборчих комісіях і майже 70 тисяч осіб було лише 47 представників від опозиційних політичних партій. Що, на їхню думку, свідчить про чесність підрахунку голосів під час цих виборів. А голова Партії комуністів білоруської (ПКБ) Сергій Калякін порахував, що і явку виборців на дільниці для голосування «було намальовано». Інший опозиційний лідер — голова Об’єднаної громадянської партії (ОГП) Анатолій Лебедько — взагалі заявив, що «Лукашенко «кинув» європейців: «Цю поразку європейської дипломатії, тих європейських політиків, які прогнозували, який бізнес міг би сюди прийти. Може, Лукашенко, в останні дні отримав від Москви пропозиції, від яких він не може відмовитися, тому він і «кинув» європейців».
Самі європейці в особі глави делегації ПА ОБСЄ напередодні й безпосередньо в день голосування висловлювалися по-різному. Глава Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ Янез Ленарчич заявив, що спостерігачі «виявили важливі недоліки в передвиборний період». А деякі інші його колеги публічно зазначали, що «вибори проходять за встановленими правилами досить прозоро».
Зате спостерігачі від СНД, Росії і Парламентських зборів РФ і РБ у своїх оцінках парламентської кампанії в Білорусі були однозначні. Наприклад, голова комітету в справах СНД і зв’язках зі співвітчизниками Державної думи Російської Федерації, керівник делегації Держдуми зі спостереження за виборами в Білорусі Олексій Островський висловився, що кандидати від опозиції «мали кращі умови участі у виборчій кампанії в порівнянні з іншими кандидатами».
Щоправда, не на їхню оцінку даної кампанії чекає Олександр Лукашенко: «Що стосується визнання чи невизнання виборів, думаю, дуже складно буде комусь із західних спостерігачів не визнати їх. Не визнають — це також результат, але я вже декілька разів говорив про те, що вибори ми проводимо для себе, для своєї держави, для свого народу, – все вирішують люди».
Усі звинувачення в порушенні виборчого законодавства під час виборів до палати представників Національних зборів білоруський лідер сприйняв у властивій йому емоційній манері: «Заспокойтеся ви з цими іграми, демократіями. Не менше у нас демократії, ніж в Україні та Росії разом узятих, можна сюди ще й Захід записати. Демократія тоді і там, де нормально живе народ, а не купка опозиціонерів».
Олександр Лукашенко за останні місяці не раз і не два підкреслював, що дуже розраховує на визнання Заходом результатів цих парламентських виборів. У кулуарах навіть називалися прізвища п’ятьох опозиціонерів, яким, мовляв, уже виписане депутатське посвідчення. А впливова польська газета Rzeczpospolita нарахувала аж 22 представника білоруської опозиції, які цієї осені однозначно стануть парламентаріями. Але...
Самі опозиціонери переконані, що їх у черговий раз відверто ошукали. Політолог Віктор Чернов пропонує внести Білорусь до Книги рекордів Гіннесса за те, що «кандидати в депутати від влади скрізь отримали 70–80% голосів виборців, а другого туру голосування і зовсім не потрібно».
Іншого погляду дотримується Володимир Мацкевич: «Я гадаю, що ті відсотки голосів виборців, які за даними центрвиборчкому, отримали представники опозиції, реальні. Остання не змогла використати реальне зниження тиску щодо демократичних кандидатів у депутати і поліпшення умов боротьби за місце в парламенті».
У будь-якому випадкові, що називається, а віз і нині там. Отримана чергова «елегантна перемога» (так Олександр Лукашенко прокоментував озвучені Центрвиборчкомом 75,6% голосів виборців на свою користь на президентських виборах 2001 року).
Але ось чи переконає тепер ця «елегантність» Захід, з яким загрожує припинити спілкуватися білоруський президент у разі невизнання підсумків парламентських виборів? І чому все ж таки білоруський парламент знову виявився без хоча б одного представника опозиції?
Політолог Віктор Чернов вважає, що зацікавленість у поліпшенні відносин із Заходом у Олександра Лукашенка набагато вища, ніж у Заходу з ним: «Після подій у Південній Осетії, після серйозного збільшення зовнішньоторговельного сальдо з Росією налагодження повноцінних контактів із впливовими західними структурами для білоруської влади набуває принципового значення. Та й Заходові, правду кажучи, піднабридло білоруське питання. ПАРЄ навряд чи визнає підсумки цих виборів чесними і справедливими, але, мабуть, відзначить значний прогрес при їхньому проведенні, а також однозначно піде на серйозне поліпшення стосунків з офіційним Мінськом. Альтернативи цьому просто немає, шлях санкцій і відсутність повноцінних контактів щодо Білорусі,які існують всі останні 12 років, зарекомендували себе вкрай неефективним».
Володимир Мацкевич думку колеги тут повністю поділяє: «Йдучи на значне поліпшення відносин із білоруською владою, Захід, і особливо європейські країни, думають, насамперед, про довгострокову перспективу розвитку Білорусі, яку не можна розглядати без контексту впливу Москви і кремлівських інтриг».
ДО РЕЧI
Керівник місії спостерігачів Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ Герт-Хінріх Аренс висловив розчарування парламентськими виборами, що відбулися в Білорусі. За його словами, «в серпні, коли ми приїхали до Білорусі, ми відчували вітер змін, були зроблені заяви президентом Лукашенком, чіткі заяви влади. Але тепер я розчарований, ми не змогли побачити розв’язання проблеми, прозорість виборчої кампанії», — зазначив Г.-Х. Аренс. У свою чергу глава делегації ПА ОБСЄ Анн-Марі Лізен заявив, що у спостерігачів не було відчуття передвиборної кампанії. «Передвиборна кампанія має давати людям вибір. Політичні партії у свою чергу грали незначну роль через політику влади, що не дозволило провести їм динамічну кампанію», — наголосила А.-М. Лізен. «Поганий або незадовільний процес підрахунку голосів відмічали в 50% випадків. Третина спостерігачів говорила про те, що їм не було надано допуск до спостереження, 40% спостерігачів зазначали, що у них не було можливості в повній мірі оцінювати процес підрахунку. Дуже низький рівень видимості виборчої кампанії», — говориться в повідомленні ОБСЄ.
