ДВА КАНДИДАТИ I ОДИН ЛУКАШЕНКО
Олександр Григорович переміг на виборах з величезним відривом від своїх супротивників. Активність виборців була високою, як ніколи. Узяли участь у голосуванні 83,9% білорусів. За попередніми результатами виборів Лукашенко набрав 75,6%, Гончарик — 15,4%, Гайдукевич — 2,5%. Щодо останнього, якого інакше як «темною конячкою» не називали, лишається чимало запитань. Зокрема, чи варто балотуватися на вибори, якщо заздалегідь знати про програш і не докладати жодних зусиль, аби уникнути його? Гайдукевич просто не проводив передвиборної кампанії (за винятком проголошення своєї програми на телебаченні та кількох виступів в регіонах). Гончарик — особистість водночас звичайна і неординарна. Саме завдяки цій маргіналізованiй позиції Гончарика «піарщики» й намагалися вибороти всенародну любов до «єдиного кандидата від опозиції». Не вдалося. «Намагання вгодити всім небезпечне — може не повірити ніхто» — про це іміджмейкери Гончарика забули. Політтехнологи опозиціонера намагалися прорахувати все до дрібниць. По- перше, висунули конкурентом Лукашенку політика ще незаплямованого агресивним ставленням до чинної влади. На повну силу його опозиційність проявилася приблизно рік тому, коли розгорнувся грандіозний за місцевими мірками конфлікт Гончарика з керівництвом країни. По-друге, Гончарик належить до досить поміркованої верстви в білоруському істеблішменті — номенклатурної. У його біографії партійні посади всіх рангів — від райкомів до обкомів білоруських комуністів. I тут розрахунок чiткий — не дратувати більш консервативну частину білоруського населення та, звісно, Росію. Опозицiя дуже розраховувала на кремлівську підтримку, проте так i не дочекалася. У той час як Володимир Путін заявляв напередодні виборів про величезний вклад Лукашенка в розвиток російсько-білоруського союзу, у той час як у центрі Мінська проходив концерт російських зірок під патронатом «Лукойла» з відвертим пролукашенківським присмаком, Гончарику лишалося тільки обмірковувати свої прорахунки та розчаровано зітхати. Звичайно, опозиція покладалася на Захід. Небезгрiшний у цьому планi, схоже, керівник представництва ОБСЄ в Білорусі Ганс-Георг Вік. Ельмар Шмахлінг, представник Асоціації захисту громадських прав та свобод людини з ФРН повідомив кореспондента «Дня»: «Я зустрічався з паном Віком перед виборами і запитав його, чи справді ОБСЄ підтримувала білоруську опозицію. Він сказав, що це правда, що він тут уже три роки і головна мета ОБСЄ — всебiчно підтримувати опозицію. Я Віка знаю особисто ще з тих часів, коли він очолював західнонімецьку спецслужбу. Дії Віка в Білорусі просто неприпустимі. Головне правило ОБСЄ — не втручатися у внутрішні справи будь-якої країни. Національні ж вибори — справа внутрішня». Лукашенко перед виборами пообiцяв видворити Віка з країни. «Якщо він цього не зробить, то ми йому допоможемо», — без церемоній підкреслив «бацька». Володимир Гончарик між тим категорично заперечував отримання фінансової підтримки ззовні.
Попри все опозицiя програла. Програла не стільки через тиск з боку влади, хоч без цього, звісно, не обійшлося, скільки через власну нерозсудливість і неврахування багатьох обставин.
«ЧЕСНI ВИБОРИ». АВТОР СЦЕНАРIЮ — О. ЛУКАШЕНКО
Чинна білоруська влада весь час наголошувала, що нинішні вибори в країні — вільні, чесні та демократичні. «Вибори в Білорусі найдемократичніші та найвільніші за всi десять років білоруської історії», — заявив учора представник пролукашенківського Білоруського патріотичного союзу молоді. Керівник Центрвиборчкому Білорусі Лідія Єрмошина сказала «Дню»: «Незважаючи на деякі недопрацювання, а вони скрізь трапляються, я вважаю вибори демократичними. Напередодні я зустрічалася з парламентаріями з України, які спостерігали за голосуванням. Вони теж досить прихильно відгукнулися про вибори. ОБСЄ, напевно, виступить негативно, але то їхнє право».
Спостерігачі з ОБСЄ, дійсно, не виявляли особливого захоплення виборами — особливо передвиборною кампанією. Офіційний представник делегації ОБСЄ в Мінську сказав, що не може назвати ці вибори чесними та неупередженими. За його словами, це відноситься до передвиборної кампанії.
Єрмошина між тим переконана, що через значну кількість міжнародних та національних спостерігачів вибори в Білорусі було просто нереально сфальсифікувати. Юрист правозахисного центру Білорусі «Весна» Валентин Стефанович повідомив «Дню», що фальсифікації таки були. Напередодні виборів, за його словами, в місті Сморгоні вночі зникли урни з бюлетенями виборців, які брали участь у достроковому голосуванні. Коли вранці були викликані представники місцевої влади до виборчої дільниці, яку охороняв лише один міліціонер, то урн не виявилося. Стефанович наголосив, що тільки його центром було направлено до двохсот скарг через порушення законодавства під час виборів. У той час 8 вересня частину представників «Весни» позбавили права спостерігати за виборами.
Кілька незалежних організацій та ініціативних груп Білорусі намагалися провести паралельний підрахунок голосів, але влада постаралася його зірвати. Входи до всіх інтернет- сайтів правозахисних організацій Білорусі та опозиції в день виборiв були заблоковані. У багатьох було відключено телефонний зв’язок.
СВIЙ ВАРIАНТ. БIЛОРУСЬКИЙ
Аналітики всіх рівнів намагалися спрогнозувати, можливий чи неможливий «югославський варіант» у Білорусі. Ні, неможливий. Заклики опозиції зібратися в день виборів та наступного дня вранцi біля Палацу республіки, що поблизу президентської резиденції, лишилися непочутими більшою частиною населення. Дві-три тисячі молодих людей із націоналістичних угруповань, що зібралися в неділю — далеко не мільйон сербів, що вийшли торік до свого парламенту... У «югославський варіант» не вірив і сам Гончарик. Білорусь таким чином отримала власний варіант — вибори без вибору. Населення явно стомилося від керівництва Лукашенка, але й достойної альтернативи не змогло побачити. Іміджеві кроки, до яких вдавалася опозиція, зокрема висування єдиного кандидата, викриття діянь лукашенківського «ескадрону смерті» лишилися марними. Влада невміло, оковирно, бездумно спростовувала деякі звинувачення. Попри все електорат вірив, повірив… Одна з останніх сенсацій напередодні виборів про те, що колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, якого нiбито «прибрав» режим Лукашенка, проживає нині в Німеччині. Повідомила про це начебто «впливова німецька газета «Мюнстерше Цайтунг» (цитата з білоруського телебачення). Щоправда, таких «впливових» видань у Німеччині тисячі…
Плюралізм, демократія особливо цинічно звучали з вуст керівництва Білорусі під час виборів. Тиражі опозиційної преси не йдуть у жодне порівняння з державною. Приватного телебачення взагалі не існує. Проводити будь-які акції в Білорусі також не дуже безпечно. Усі громадські організації, які не згодні з політикою чинного президента, мусять працювати підпільно. Довелося бути свідком досить неприємної ситуацiї. Біля десяти юнаків та дівчат із молодіжної білоруської організації Млади Фронт збиралися провести мирну акцію, запустивши кiлька повітряних зміїв. Білоруський ОМОН чекав на молодь, жоднi роз’яснення не допомогли. Усіх «запросили» до «воронка»…
