Як у Білорусі оцінюють останні події, завершення «молочної війни», поворот Лукашенка в бік Євросоюзу, недавній візит білоруського президента до Туркменістану і заплановану зустріч із венесуельським лідером Уго Чавесом? Чи має якісь важелі лідер Білорусі, щоб протистояти тиску з боку Кремля? Про це «Дню» — в інтерв’ю заступника головного редактора «БелГазеты» Віктора МАРТИНОВИЧА.
— Щодо завершення «молочної війни» — це лише початок і це навіть не перемир’я. Бо, по-перше, згоди досягнуто лише щодо 151 позиції з 600 найменувань, що ввозилися до Росії. По-друге, одна річ забороняти дешевим і смачним білоруським товарам потрапляти на полиці російських магазинів. Це в росіян викликає одну реакцію. І інша річ зазначати, що білоруси не сплачують борг за газ у розмірі $230 млн. Разом із частковим поновленням поставок молока 18 червня «Газпром» виставив позов Білорусі саме на цю суму. При цьому зазначається, що Білорусь повинна погасити борг до 23 червня. Багато аналітиків гадають, звідки взялася ця дата. Зауважу, що напередодні 22 червня до Мінська прилітає європейський комісар Беніта-Ферреро Вальднер (інтерв’ю проводилося 19 червня. — Авт.). Мені здається, що меседж тут прочитується чітко. Хоча сума й незначна, для бюджету Росії або України це великі гроші для Білорусі і я не знаю, як вони сплачуватимуться. Очевидно, що зараз напруження вестиметься саме газовою лінією, яка багато разів відпрацьована, в тому числі щодо піар-підтримки в Росії. Російська влада точно знає, як топтати Білорусь, яким чином змушувати її платити, щоб при цьому Росія не виглядала якимсь деспотом або тираном. Бо у випадку з молоком, наскільки я розумію, виходячи з уже опублікованих соціологічних опитувань, не всі росіяни підтримували дії Онищенка, який останнім часом перетворився в цікавого персонажа.
— А як же потрібно прочитувати заяви Лукашенка про те, що вибір Білорусі — Європейський Союз?
— Очевидно, лінія Білорусь — ЄС починає будуватися дуже динамічно. Нагадаю, раніше Беніта-Ферреро Вальднер не була прийнята Лукашенком через те, що ЄС виставив неприйнятні для Білорусі політичні умови. За два дні до її візиту Лукашенко відлетів до Вірменії кататися на лижах. Зараз же на першу вимогу адміністрації білоруського президента миттю був організований візит. І 22 числа вона знову прилітає, хоч усі казали, що після такої образи — не прийом її під час заздалегідь домовленої зустрічі — вона більше не прилетить. Вочевидь, обговорюватиметься перспектива вступу в ЄС. Крім того, наступного тижня Білоруській палаті представників — обраній за підсумками виборів, які не визнала Європа, — відновлять статус офіційно запрошеної до Парламентської Асамблеї Ради Європи. Ці дії в Росії викликають просто сміх. Настільки сильно Європа хоче зараз вивести Білорусь з-під російського геополітичного ковпака, що робляться дії, які суперечать діям Європи щодо цього. Добре палату б переобрали, але це та сама палата, професійний склад якої ОБСЄ засудив, а вибори визнав непрозорими і нечесними.
Вочевидь, Європа сподівається, що в процесі цих відносин Білорусь демократизується. Але я б на це не сподівався. Мені здається, що будуватимуться ці відносини як додаткова карта тиску на Росію. І зараз в Олександра Григоровича Лукашенка з’явилося їх багато. У нього раніше була одна карта і він нею майстерно керував. 15 років отримував від Росії потрібні ресурси, кредити й загалом не поступався білоруською незалежністю ні на гріш. Він не погоджувався ні на єдиний рубль, ні на вступ у Росію, ні на проходження у фарватері політичних рішень, таких як визнання Південної Осетії та Абхазії. Зараз у нього буде дві карти. Лукашенко гратиме на них. Я вважаю, що тут у нього виходитиме не менш успішно, ніж виходило до цього з однією лише Росією.
Рано чи пізно цей курс дійде в червоної межі, яка для Європи принципова, але й для нього рух до Європи потрібен. І буде такий самий гучний, скандальний черговий розворот Білорусі в бік Росії з тим самим шантажем, який зараз веде Мінськ у бік Москви та Брюсселя. Крім того, потрібно розуміти, що ні в плані ринку збуту, ні в плані економічної допомоги Європа не може нам запропонувати десятої частки того, що де-факто пропонує й робить Росія на фоні кризи і скандалів. Білоруські трактори в ЄС нікому не потрібні, «МАЗи» не їздитимуть дорогами Європи, оскільки навряд чи вони відповідають чинним стандартам.
— А поїздка Лукашенка до Туркменістану — це спроба збуту білоруської продукції чи пошук альтернативного постачання газу?
— Напевно, Лукашенко їхав до цієї країни, щоб спробувати знайти альтернативного газового постачальника. Але ситуація така, що туркменський газ контролюється Росією. Крім того, інфраструктура не дозволяє отримувати його в обхід Росії. У мене складається враження, що з газового питання домовитися в цьому випадку просто неможливо. Основним підсумком цього візиту буде укладення угоди на продаж півтори тисячі білоруських тракторів загальною сумою $30 млн. Сума досить велика. Після першого раунду заяв Кудріна Лукашенко провів нараду, на якій закликав членів свого уряду розширювати географію поставок білоруської продукції. У цьому випадку він просто сам особисто виконує дане уряду побажання. Складно сказати, наскільки це ефективно. Можливо, це розумний крок, можливо, туди можна буде продати певну партію «МАЗів». Адже всі склади затоварені, а заводи продовжують працювати — людей потрібно чимось займати. Працюють там за скороченим тижнем, щонайбільше три-чотири дні на тиждень, отримують скорочені гроші. Якщо піде хоча б мінімальний збут, який дозволить якось зайняти людей, це буде дуже корисно для Білорусі. Але я не бачу альтернативи російським газу й нафті. Більше того, якщо напруження у відносинах триватиме, а воно майже напевно триватиме, якщо буде переглянутий газовий контракт на 2009 рік у бік збільшення, то ці трактори і «МАЗи» і вся інша білоруська промисловість стане просто золотою. Росії поховати білоруську економіку дуже нескладно — три-чотири дії, які не дуже сильно порушуватимуть досягнуті контракти, угоди та усні домовленості і від білоруської економіки нічого не залишиться. Тому я сподіваюся, що обидві сторони поводитимуть себе зважено. З одного боку, зрозумілі наміри Росії, які полягають у тому, щоб максимально підвести до кризової межі білоруську економіку й зробити Лукашенка більш поступливим у питанні розставання з деякою ключовою власністю, як наприклад нафтопереробні та металургійні заводи. Зрозумілі інтенції Лукашенка, який прагне все це зберегти під національним контролем, не вводити російський рубль та інше. Залишається сподіватися, що в цій грі в прагненні збанкрутити Білорусь Росія зупиниться і зрозуміє, що Лукашенко так не відступить. Тут люди скоріше їстимуть траву, ніж погодяться відмовитися від національної валюти або від своєї територіальної цілісності.
— Чи залишилися в Лукашенка хоч якісь важелі протистояти тиску Росії?
— Мені здається, що складно говорити про якісь ефективні геополітичні, зовнішньополітичні та економічні противаги у випадку з білорусько-російськими відносинами. На території Білорусі є два великі військові об’єкти, один із яких відповідає за союзне ППО, але всі ці об’єкти легко перекриває нині вибудоване ППО Росії. Більш західні рубежі російської оборони є в Калінінграді. Тому потреби в цих об’єктах на території Білорусі немає. Якщо Білорусь виставить в якості компенсації якусь жахливо велику плату за їхнє перебування, то росіяни благополучно підуть і ніхто від цього сильно не втратить. Буде велика втрата в іміджі Росії на фоні американських ПРО у Східній Європі. Давити й наживатися на Росії — не вийде. Беремо енергетичний транзит. Знову варто Білорусі почати заїдатися в цьому питанні, відразу ж почнуться домовленості Росії з Україною. Тому єдиним способом адекватної та сильної відповіді Росії у питанні транзиту є укладення певної транзитної Хартії між Білоруссю та Україною. Якщо ця хартія буде укладена зараз, коли немає обхідних шляхів, Москві деякий час можна буде заламувати й викручувати руки. Але поки що, наскільки я розумію, такі переговори не ведуться.
Смішно говорити про такий важіль як недопускання російських товарів на білоруський ринок. Адже наш ринок за об’сягом становить 4—5% від російського ринку. Якщо Росія у відповідь заборонить ввезення всіх товарів із Білорусі, то Мінськ постраждає набагато сильніше. Тому тут, скоріше, можна говорити не про якісь реальні противаги, а виключно шантажистські інструменти психологічного характеру. Наприклад, сильним важелем буде обіцянка замислитися про вступ Білорусі в НАТО. Досі Лукашенко жодного разу не допускав можливості щодо членства Білорусі в НАТО.
Сильним моментом може стати заява Лукашенка замість спільних військових навчань із Росією провести спільні навчання з НАТО. Але йдеться про психологічний момент. Ми розуміємо, що сьогодні Росія не збирається воювати з НАТО. І це швидше зі сфери геополітики і якоїсь колективної психології. Якщо говорити коротко, то всі інші важелі, які є в Лукашенка і які реально спрацьовуватимуть із російським менталітетом і кремлівськими розумами — це важелі саме такого характеру — психологічно-шантажистського.
З іншого боку, для російської сторони одним зі способів відчутно вдарити по білоруській економіці може бути підвищення мита на нафту. Росію від цього мало що стримує. При цьому вона, можливо, втратить якусь частину нафтового збуту, проте сама займатиметься нафтопереробкою. У Білорусі дуже значна частка експорту залежить від переробки російської нафти.
— А чи не може Лукашенко закуповувати нафту у свого венесуельського друга Уго Чавеса?
— Там працювали білоруси й намагалися щось розробляти. Але ця нафта, по-перше, буде золотою після її транспортування. По-друге, Чавес не буде щасливий від того, що білоруси наживатимуться на нафтопереробці в цьому регіоні. До того ж віддані нам родовища не дуже якісні. Там важка нафта, цінність якої не дуже велика.
