Повідомлення, що надійшли минулого тижня, говорять про те, що президент Барак Обама може скасувати майбутній саміт з президентом Володимиром Путіним через те, як Москва поводиться в історії з Едвардом Сноуденом. Але хоча президент Обама буде мати рацію, відмовившись від зустрічі, зробити це йому слід незалежно від рішення питання про надання притулку Сноудену. Адже Путін дав йому багато підстав для того, щоб так вчинити.
Упродовж кількох років російський президент, прем’єр-міністр, а потім знову президент веде агресивний наступ на свободу і демократію в Росії. Він кинув за грати чимало законослухняних діячів опозиції, він фальсифікував результати виборів, він придушує будь-який прояв інакомислення в суспільстві. Путін переслідує меншини, у зв’язку з чим він підписав закон, що викликає тривогу своєю неясністю і розпливчатістю формулювань, в якому «пропаганду гомосексуалізму» прирівняли до порнографії. За часів Путіна виникла система, де багатим все частіше буквально сходять з рук вбивства.
Водночас Путін допомагає Башару Асаду продовжувати бійню в Сирії (під час конфлікту вже загинуло більше 100 тис. осіб) і захищає Іран, який прискореними темпами створює ядерну зброю і підтримує тероризм.
Як на все це реагують Сполучені Штати? Під час свого першого терміну Обама поводився з Росією неоднозначно. Він задіяв до справи «перезавантаження» відносин і під час його реалізації всіляко уникав критики на адресу Путіна. Проте спроба перезавантажити зв’язки з Москвою не дала відчутних результатів, а Росія в цей час зміцнювала альянси з супротивниками США в особі Китаю і Північної Кореї.
Треба віддати належне Обамі, який взяв це собі до уваги і призначив на посаду посла в Росії Майкла Макфола. Для більшості американців це призначення мало що означало. Але для Путіна це був хльосткий ляпас.
Макфол є наполегливим прихильником поширення свобод і демократичних норм правління, і Путіна це призначення явно обурило, оскільки відбулося воно незадовго до президентських виборів у Росії. Тому Кремль розпочав кампанію щодо дискредитації Макфола і позбавлення його легітимності.
Дехто стверджує, що Обама практично нічого не може зробити, щоб змінити поведінку Путіна, і що конфронтація з ним може підштовхнути російського лідера до відмови від співпраці навіть у тих сферах, які представляють взаємний інтерес. Це так, але лише певною мірою. Насправді Путін показав, що він уразливий для політичного тиску. Останнім прикладом цього стало його рішення випустити з в’язниці до розгляду апеляції опозиційного лідера і блогера Олексія Навального, якого цього місяця засудили до п’яти років позбавлення волі.
Але є й інша причина для посилення тиску, і вона зводиться до одного простого запитання: що саме така обережна поведінка щодо Росії дала Сполученим Штатам? Ті сфери, в яких Москва співробітничає з США, не мають великого значення для Америки, і крім того, Росія активно намагається протидіяти американській зовнішній політиці, що найпомітніше в Сирії. Весь цей час Вашингтон втрачав міжнародну повагу і вплив, оскільки ми не втручалися і байдуже спостерігали за тим, як Путін придушує свій власний народ.
Звичайно, Америка не самотня у своїй бездіяльності. Британія нещодавно призналася, що не стала до кінця розслідувати обставини загибелі російського дисидента Олександра Литвиненка на своїй землі, побоюючись втягнути до цієї справи і поставити в незручне становище уряд Путіна. Але це навряд чи можна назвати грунтовною причиною для того, щоб Сполучені Штати відмовилися займати яку-небудь позицію щодо даного питання. Навіть якщо не враховувати того факту, що Сполучені Штати як вільна і демократична країна зобов’язані з погляду моралі протистояти Путіну, є важливі стратегічні причини для такого протистояння.
Росія підтримує режим Асада і сприяє Ірану і Північній Кореї в реалізації їх ядерних устремлінь. Вона втручається у справи своїх європейських сусідів, серед іншого, чинить на континент тиск шляхом періодичного відключення газових поставок. Додатково до всього Росія 2008 року вторглася до Грузії, а потім почала докладати таємних політичних зусиль для виштовхування з влади демократичного і волелюбного лідера цієї країни.
Що ж може зробити Обама? По-перше, йому давно вже час почати говорити більш наполегливо і дієво. Слова мають значення. По-друге, адміністрація має підтримати зусилля конгресу для покарання Путіна і його дружків за вчинені ними правопорушення. По-третє, Обама має активніше об’єднувати американських союзників на міжнародній арені на підтримку ініціатив США. І нарешті, президент Обама повинен ясно дати зрозуміти Путіну, що Сполучені Штати кровно зацікавлені в просуванні демократії, причому навіть на російському порозі у Східній Європі.
Путін вже заявив, що Сполучені Штати підтримують боротьбу його внутрішніх опонентів. Хоча б у цьому Обама має показати, що російський лідер буває чесним.
Девід МЕЙЄРС з 2006 по 2009 рік працював в Білому домі за часів Буша, а пізніше з сенатором Мітчем Макконнелом. Його роботи публікувалися на сторінках Jerusalem Post, The Washington Times і The Diplomat.
CNN, США, 29 липня 2013, переклад ІНОСМІ.Ru
