З формального погляду, Україна виконала частину вимог РЄ, як кажуть, наздоганяючи потяг, що відходить. Однак це дало їй певні додаткові аргументи під час обговорення доповіді експерта Моніторингового комітету Тунне Келама. Втім, Комітет усе ж рекомендував зупинити членство України в ПА. Коментуючи ситуацію «Дневі», голова парламентської делегації України Борис Олійник зауважив, що до України «є чимало претензій, зокрема й несправедливих. До нас особливе ставлення: діяла й діють модель подвійних стандартів і упередженість». За словами Олійника, довгий список претензій РЄ до нашої держави буде значно скорочено. Адже досі РЄ «не поінформована» щодо прийняття конституції АР Крим, за десять днів до відкриття сесії ПАРЄ Верховна Рада проголосувала за Закон про столицю України, минулого року було створено і виведено з-під патронажу МВС Державний департамент з виконання покарань.
Найболючішою залишається проблема скасування смертної кари, що постійно «підігрівається» європейськими та й українськими ЗМІ. Однак проблемним це питання стало ще й через «подвійну гру», яку вела Україна щодо його вирішення. Очевидно, сьогодні українській делегації дістанеться на горіхи і за години очікування європейських експертів у приймальні генерального прокурора та міністра юстиції й за, м’яко кажучи, помилкові дані щодо виконання смертних вироків в Україні, які остання надала європейським парламентаріям. На тлі «довгостраждального» слухання питання страти в Україні наша держава виглядає непривабливо. З одного боку, в неофіційних розмовах експерти РЄ зазначають, що Україна виглядає не гірше за Росію, Хорватію, не кажучи вже про Туреччину, де триває війна, у прямому розумінні цього слова, чи Сербію з косовським «більмом».
Однак ПАРЄ, яку злі язики в Європі називають «туристичною агенцією», просто потребує на якомусь прикладі продемонструвати, що вона не є простим дискусійним клубом, а здатна до рішучих дій. Вона не змогла цього зробити під час аналогічної дискусії щодо Туреччини. «Культурне обличчя Європи», як зазначив новообраний Президент ПАРЄ лорд Руссель-Джонстон, зазнає удару за ударом. Покарати ж Україну найлегше.
Українська делегація сподівається, що ПАРЄ все ж визначить Україні остаточним терміном виконання вимог сесію у січні 2000 року. Парламентарії вже заручилися підтримкою російських колег, ще під час зустрічі у Києві минулого тижня. І подейкують, що останньою краплею на користь України стане очікуваний «наїзд» на неї Володимира Жириновського.
Проте поза лобістськими іграми українських депутатів ситуація в Україні постає в досить непривабливому вигляді: експерти РЄ зазначають фактичну відсутність розподілу влад, зростання корупції та злочинності, зволікання з прийняттям Цивільного та Кримінального кодексів. Майже не проводяться реформи місцевого самоврядування, ЗМІ фактично не є незалежними, а проблеми кримських татар не вирішуються. Очевидно, українські намагання «зберегти обличчя» зведуться лише до спроб пом’якшити жорсткі формулювання проекту резолюції щодо України.
«Коли Наполеон йшов на Росію, у його планах стояло й українське питання, — сказав «Дневі» Олійник. — Україна, з огляду на своє геополітичне становище і приналежність до слов’янства, завжди буде в оптичному прицілі стратегічних інтересів. На відміну від деяких своїх колег, я виступатиму помірковано, висловлюючи позицію офіційного Києва, щоб зберегти реноме своєї держави, яка вона не є. Очевидно, що в Європі розуміють, що виключення України з РЄ зіграє на користь певних сил, до яких належу і я, і які готові хоч зараз вийти зі складу РЄ. А вона у цьому не зацікавлена. Звичайно, членство в РЄ є тестом держави на політичну зрілість і грає на користь України у відносинах з ЄС чи МВФ. Тільки ми, делегація, тиснемо на виконавчу владу, а вона повертається волами. Як приклад, ми півроку листувалися на рівні голови Верховної Ради про необхідність візиту відповідальних членів уряду на сесію ПАРЄ в зв’язку з обговоренням економічної доповіді України. Очевидно, прибуде міністр соціальної політики та праці Матвієнко. За таких обставин, зрозуміло, що Україну будуть «молотити» свої ж».
