Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Чого чекати від сусіда?

Угорщина вибиратиме між «молодими правими» і «оновленими лівими»
6 квітня, 2002 - 00:00

Щоранку біля Будинку терору в Будапешті шикуються довгі черги. За шість тижнів існування його відвідало вже більше тридцяти тисяч чоловік. І судячи з черг, це далеко не межа. Будинок Терору — угорський музей, в якому виставлено найжахливіші експонати, що стали частиною життя мадьярів у часи комунізму та нацизму. Особливу увагу засновники приділили періоду комуністичного правління. Тут і знаряддя, які використовували під час допитів. Тут і машини, розміщені в залі під назвою ГУЛАГ, на яких до Радянського Союзу в табори було вивезено понад 600 тисяч угорців. Це — минуле Угорщини. Але це — і частина передвиборної кампанії в країні.

Завтра в Угорщині відбудуться парламентські вибори. Фактично за перемогу змагатимуться дві партії. Соціалістична партія, реформована спадкоємниця угорської компартії, та блок правоцентристських сил Союзу молодих демократів і Угорської громадянської партії (Фідес), який знаходився при владі останні чотири роки. Їхні програми у частинах, що стосуються внутрішньої та зовнішньої політики, досить подібні. Різниця полягає передусім в ідеологічній різнорідності. Проявленням цього і стало створення Будинку терору — ідея «фідесівця» прем’єр-міністра Віктора Орбана. Він у принципі, й не приховував, що відкриття музею було елементом передвиборної боротьби. «Це битва між силами минулого і майбутнього», — наголосив на одному з мітингів пан Орбан. Під минулим, звісно, розумілися соціалісти. Під майбутнім — блок Фідес.

Обидві політичні сили тривалий час мали фактично однаковий рейтинг. Передбачити переможця було неможливо. З одного боку, цілком логічною могла б бути перемога соціалістів. Після краху комунізму в Угорщині парламентські вибори відбулися вже тричі. У 1990 році соціалісти у виборчій боротьбі програли. Через чотири роки вони взяли реванш. Іще за чотири роки знову перемогли праві, які й були досі при владі. Згідно з останніми соцопитуваннями, попереду у виборчих перегонах йде Фідес.

Виборці, на чиї голоси розраховують обидві політичні сили, різняться за віком та соціальним станом. Соціалістів більше підтримують селянсько-робітнича верства і ті, кому за сорок. Фідес — популярніша серед міського населення та молоді (отже, картина — протилежна до уподобань поляків на нещодавніх виборах). Віктору Орбану, кандидату у прем’єр-міністри від Фідесу, 38 років. Його суперникові від соціалістів Петеру Медьєши — 60. Перший у більшості асоціюється з добробутом в Угорщині, оскільки саме під час його прем’єрства рівень безробіття тримався на позначці 5%, а ВВП торік зріс на 3,8%, що вдвічі більше від середнього показника країн Євросоюзу. Жартують навіть, що угорське населення стало більш оптимістичним, бо держава більше не займає першого місця у світі серед країн, в яких чиниться найбільше самогубств. Кандидат у прем’єр-міністри від Соцпартії Петер Медьєши — колишній міністр фінансів. Як помічають журналісти, він дуже полюбляє шовкові краватки та французькі костюми і, за його ж визнанням, він — не дуже майстерний оратор. Очевидно, тому Медьєши з’являвся досить рідко на мітингах. Він, до речі, навіть не є членом Соціалістичної партії. «Це — сучасна соціал- демократична партія, а її лідери — високоповажні політики в Європі», — без зайвої скромності він наголосив в інтерв’ю «Тайм».

Боротьба між Фідес та соціалістами була суворою, що, до речі, насторожує багатьох спостерігачів. Існують побоювання, що поки праві та ліві чубилися між собою, до влади можуть прорватися ультраправі з Партії угорської справедливості та життя. Ця політична сила виступає проти циган, євреїв, глобалізації, вступу Угорщини до ЄС (він має відбутися в 2004 році)... Партія наголошує на необхідності повернення земель, які входили до Угорщини до Першої світової війни (очевидно, і Закарпаття — теж). Радикальні сили вже досягли успіху в Польщі. Втім, навряд чи ситуація в Угорщині дійсно загрозлива.

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: