Переможець президентських виборів у США успадкує справжню бурю проблем, як економічних, так і міжнародних. Перед ним постане найбільш складний порядок дня, з яким стикався будь-який президент — і я зі всією серйозністю говорю це, — навіть Авраам Лінкольн, який врятував Сполучені Штати. Але найбільш повчальним прецедентом є 1933 рік, коли Франклін Рузвельт запропонував натхненну риторику і «сміливий експеримент» країні, що стояла перед економічною катастрофою і втратою довіри серед громадян.
Для мене вибір є простим — і не лише тому, що я за темпераментом і життєвою історією є демократом. Довга та інтенсивна політична кампанія відкрила величезні відмінності у позиції двох кандидатів, їхньому стилі та особистих якостях. І тому висновок здається зрозумілим.
Розсудливість. За всю свою кар’єру Джон Маккейн продемонстрував схильність до ризикованих дій; у своїх мемуарах він з гордістю називає себе гравцем. Його вибір у партнери Сари Пейлін, харизматичного, але недосвідченого кандидата на посаду віце-президента, є найбільш яскравим проявом справжнього Маккейна. Його хоробрість у боях свідчить про його патріотизм, відвагу і твердість, але в його кар’єрі йому часто бракувало розсудливості.
Барак Обама також є непохитним, але в інший спосіб. Ніхто не повинен недооцінювати того, як складно йому було на життєвому шляху, попри неймовірні перешкоди, до вершини президентства. Але там, де Маккейн імпульсивний та емоційний, Обама врівноважений та стриманий. Він висловлює свої судження спокійно та методично. Імпульсивність Маккейна — це прокляття для Обами, і це правильно — не можна грати в кості з історією. Бачивши так багато політичних лідерів, які вагалися під тиском, я ціную таке вміння більше за інші. І Барак Обама має його.
Економіка. Першим пріоритетом нового президента буде економіка та фінансова криза. Відтоді, як криза завдала удару, Обама був спокійним та справді поводився, як президент. Він радився з найкращою командою радників у країні, обережно зважував кожен крок — і лише потім виголосив низку точних спокійних заяв. Тим часом Маккейн поводився дивно, виголошуючи суперечливі заяви, «призупиняючи» свою кампанію (водночас продовжуючи її) і закликаючи скасувати перші дебати (коли саме це було найбільш необхідно). Перевага Обами.
Міжнародна політика. Найбільш очевидні розходження між кандидатами стосуються Іраку, Ірану та Росії. Але є ще глибші відмінності. Позиції Маккейна, за винятком ставлення до кліматичних змін, свідчать про те, що він буде просто більш ефективно продовжувати політику Джорджа Буша. Обама пропонує інший підхід до міжнародної політики.
Почавши з виведення військ з Іраку, Обама негайно змінить імідж та політику Америки. Розпочавши переговори з Іраном, які охоплюватимуть не лише ядерну проблему, але й інші аспекти дестабілізуючої ролі Ірану в регіоні, він або досягне домовленостей, які знизять небезпеку з боку Ірану, або мобілізує більш потужну міжнародну коаліцію для ізоляції Ірану. Будь-який спосіб розвитку відносин з Іраном є правильною політикою, і тому важко зрозуміти, чому Буш і Маккейн продовжують виступати проти очевидної зміни курсу, який, якщо його провадити з твердістю, не поставить під загрозу національну безпеку Америки чи Ізраїлю.
Після вторгнення Росії в Грузію Обама та його напарник Джо Байден (який був першим конгресменом, що відвідав Грузію після вторгнення), наголошували на важливості допомоги Грузії для відбудови її економіки та підтримки її незалежності попри російську кампанію, що триває проти Тбілісі. З другого боку, Маккейн хоче покарати Росію такими діями, як виключення її з «Великої вісімки».
Такі заходи можуть зрештою бути необхідними, але вони не допоможуть Грузії вижити як незалежній демократичній країні. Більше того, навіть після свавільства в Грузії існують питання спільних інтересів: таких, як енергетика, кліматичні зміни та Іран — щодо цього Захід та Кремль мусять співпрацювати. Це було правильно навіть під час холодної війни, це залишається правильним нині, однак Маккейн, здається, не усвідомлює цього.
Лідерство. Насамкінець усі президентські вибори зводяться до невловимого лідерства. Голосування за президента є свого роду приватним контрактом безпосередньо між кожним виборцем і кандидатом, якому він віддав перевагу. Кого б ви хотіли бачити на екранах телевізора наступні чотири роки? Кому ви бажаєте довірити долю нації?
І знову відмінні стилі Обами та Маккейна пропонують чіткий вибір між спокійною і впевненою людиною та дуже емоційною, між великими та незначними змінами в житті країни, між миролюбним і більш войовничим стилем.
Ефективність. Зрештою, у рік, коли демократи цілком ймовірно наберуть більшість в обох палатах Конгресу, перемога Обами вперше з 1994 року надасть демократам контроль над законодавчою та виконавчою гілками влади, і з цим — можливість законодавчого прориву після років застою. Після стількох років поляризації вдома та унілатералізму за кордоном вибір президента здається очевидним.
Річард ХОЛБРУК — колишній посол США в ООН і головний архітектор Дейтонської мирної угоди 1995 року, яка поклала край війні у Боснії.
