Останніми днями центром протистояння між Москвою і Тбілісі став Страсбург, де проходила осіння сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Грузинська делегація спробувала використати цю трибуну, аби позбавити Росію права голосу в цьому представницькому органі Ради Європи за дії під час збройного конфлікту торік у серпні. Тбілісі звинуватило Москву в порушенні низки положень ПАРЄ — зокрема, Москва не переглянула свого рішення про визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії, що відкололися від Грузії, як того вимагала резолюція, прийнята на засіданні Асамблеї у жовтні 2008 року. Ініціативу щодо позбавлення російської делегації права голосувати на засіданнях ПАРЄ підтримало 72 парламентарі при мінімумі у 20 голосів.
Однак Парламентська Асамблея Ради Європи підтвердила повноваження російської делегації. ПАРЄ вчора не позбавляла російську делегацію права голосу й підтвердила її повноваження у повному обсязі. За підтвердження повноважень Росії висловилися 88 із 318 депутатів ПАРЄ, 35 — проти, десятеро — утрималися. Більшість депутатів, які проголосували за позбавлення російської делегації права голосу в Асамблеї, представляли парламенти Польщі та країн Балтії. Рішення приймалося більшістю голосів. Пропозицію Грузії підтримали депутати з Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Данії, Фінляндії, Болгарії, Румунії, Азербайджану й Іспанії. Голоси делегацій України та Великої Британії розділилися приблизно порівну. Питається, а де голоси Франції та Німеччини?
«Більшість у ПАРЄ займає здорову позицію й усвідомлює переваги діалогу та конструктивних відносин із Росією», — прокоментував рішення ПАРЄ заступник голови російської делегації у Страсбурзі Леонід Слуцький.
З іншого боку, ПАРЄ все-таки прийняла резолюцію, що засуджує дії Москви під час торішнього збройного конфлікту. В документі «Війна між Грузією та Росією: рік по тому» засуджуються російські дії щодо припинення роботи європейських спостерігачів на території Південної Осетії та вето Росії на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка мала продовжити мандат місії спостерігачів ООН в Абхазії. Слід зазначити, що головні вимоги до Росії лишаються колишніми, і вони також закріплені в документі. Це відмова від визнання державного суверенітету Абхазії та Південної Осетії і виведення військ на позиції, що передували бойовим діям. Це резолюції ПАРЄ за номерами 1633 і 1647 відповідно. При цьому асамблея залишає за собою право повернутися до питання про повноваження Росії, якщо вона не виконає цих зобов’язань.
Але у МЗС РФ вважають, що заклик Парламентської Асамблеї Ради Європи до Росії забезпечити доступ міжнародних спостерігачів у Абхазії та Південній Осетії не відповідає реаліям на Кавказі. У російському зовнішньополітичному відомстві також зауважують, що заклик забезпечити доступ міжнародних спостерігачів ПАРЄ повинна була адресувати не Росії, а владі Південної Осетії й Абхазії, оскільки ці держави є суверенними.
Для багатьох експертів не було несподіванкою те, що більшість депутатів не підтримає грузинську ініціативу про позбавлення Росії права голосу в ПАРЄ. Як заявив у інтерв’ю «Радіо «Свобода» президент Клубу незалежних експертів Грузії Сосо Цискарішвілі, напередодні сьогоднішнього процесу голосування було легше прогнозувати у бік збереження для Росії права голосу та затвердження її формату для майбутньої роботи. Проте, підкреслив він, сам факт розгляду такого питання малоприємний для Росії. Водночас Цискарішвілі сподівається, що Грузія має надію, що до 25 січня 2010 року, коли в ПАРЄ запланований розгляд цього питання, з боку Росії також будуть якісь позитивні зміни в цьому питанні.
Характерно, що в Росії опозиція виступає за припинення повноважень Росії у ПАРЄ. Зокрема, лідер громадського руху «Народно-демократичний союз», колишній прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов у інтерв’ю «Эхо Москвы» заявив, що таке рішення було б важливим сигналом, практично одностайним засудженням того, що «Росія не виконує взятих на себе зобов’язань, не вигаданих кимось вимог, а підписаних президентом країни зобов’язань перед усіма країнами ЄС і ПАРЄ». Водночас Касьянов вважає, що виключати Росію не можна, оскільки це буде шкідливо. «Але дуже позитивно припинити повноваження, давши тим самим сигнал нинішній владі», — підкреслив він. За його словами, нинішній російській владі не вирішувати, чи виходити з РЄ, ба більше, їм варто вказувати, що вони порушують власну Конституцію й усі норми й основоположні документи Ради Європи. «Треба припинити повноваження цієї влади і дати їм політичні сигнали, а не громадянам Росії», — підкреслює Касьянов.
При цьому він нагадав, що, вступаючи в Раду Європи, Росія взяла на себе зобов’язання зі скасування смертної кари, яких вона не виконує, з ратифікації протоколу, що покращує розгляд скарг у суді стосовно прав людини. А третина цих скарг приходить із Росії, зазначив Касьянов, і більшість із них задовольняються на користь громадян, а в Росії ніхто про це не знає.
Коментуючи заяву Косачова про намір Росії вийти з ПАРЄ, якщо її позбавлять голосу, лідер громадського руху «Народно-демократичний союз» висловив думку, що російська влада не здатна вийти з Ради Європи. «Вони просто намагаються девальвувати Раду Європи та рішення, яке прийняте сьогодні, певною мірою на руку цій девальвації, хоч усі єдині в тому, що Росія не виконала своїх зобов’язань», — сказав Касьянов.
Українські експерти ще до голосування з ініціативи Грузії позбавити Росію права голосу в ПАРЄ вважали, що навряд чи цей орган ухвалить таке рішення. Як пояснив «Дню» один із українських дипломатів, це обумовлюється насамперед статусом Росії у Раді Європи. Росія входить до п’ятірки найбільших контриб’юторів цієї організації. За словами співрозмовника, росіяни використовують цей чинник для того, щоб відстоювати свою позицію в цій організації, а подеколи навіть нав’язувати її. В поточній роботі цей статус дає можливість Росії обіймати доволі високі посади в секретаріаті РЄ, Парламентської Асамблеї Ради Європи або просувати своїх фахівців, що потім дає їм можливість впливати на діяльність координаційних органів РЄ.
За словами співрозмовника, при виникненні питань відносно розгляду подій у Чечні, порушення прав людини росіяни діяли таким чином. Вони починали говорити про зменшення фінансування РЄ аж до виходу з цієї організації. На побутовому рівні це виглядало так, буцімто ми платимо шалені гроші, а вони нас за це критикують і намагаються нас використати.
Тоді хочеться запитати, в чому полягає роль РЄ, захисника прав людини і свобод у Європі, якщо вона не може вказати пальцем на Росію, що порушує їх? Підганяти слабких, як це було з Україною під час невиконання зобов’язань наприкінці 90-х років, а сильних РЄ вже неспроможна зачіпати. Схоже, що для цієї організації важливо лише поставити питання, висвітлити його у ЗМІ й тим самим продемонструвати, що ця структура працює. Проте питання залишається: для кого?
