Учора столиця Іраку Багдад пережила «чорний ранок». Результатом серії з одинадцяти терактів стали сотні жертв. Низку трагічних подій розпочав інцидент у ніч на вчора — у столичному шиїтському районі Казимія розстріляли 17 людей. Невідомі, одягнені у форму вояків іракської Національної гвардії, примусили їх вийти зі своїх домівок і відкрили по них вогонь. Далі під ранок пролунало п’ять вибухів, найсильніший з них — у тому ж районі Казимія. На площі Аль-Уруба, звичним збірним місцем поденників та стоянкою таксі, у натовп врізався автомобіль, начинений вибухівкою. В результаті на місці загинуло близько 80 людей, понад 160 було поранено. Інші вибухи відбулися у багдадському районі Джавадейн та біля мосту аш-Шааб, що з’єднує Казимію із сусіднім районом. Іще дві машини вибухнули біля пункту базування військ США. П’ятий автомобіль підірвався на півночі Багдада на шляху американського патруля, вдень у Багдаді пролунав шостий вибух. Таким чином у результаті вчорашніх терактів в іракській столиці загинуло близько 120 чоловік, близько 200 отримали поранення. Цей день став найбільш кривавим з початку війни в Іраку.
Військові схильні вважати, що серія терактів — справа рук терористів-сунітів, які останнім часом нарощують активність. Всі райони, якi вiдчутно постраждали від вибухів, шиїтські, отже, подібні кроки можуть спровокувати конфлікт між релігійними групами. Причина такої різкої активізації бойовиків, найбільшої за останні два місяці, лежить на поверхні — вчора представникам ООН було передано вистражданий проект конституції Іраку, який жорстко критикувався сунітами за ідею федералізації країни. Вони так і не прийняли проекту, узгодженого між шиїтами та курдами. Тепер ООН розпочне тиражування та розповсюдження прийнятої конституції по Іраку, а після її оприлюднення ніякі поправки до тексту більше не вноситимуться. Таким чином, суніти опиняються на задвірках політичного процесу.
У зв’язку з цим абсолютно слушними видаються останні заяви президента Іраку Джалала Талабані та президента США Джорджа Буша щодо необхідності подальшого перебування американського контингенту в Іраку, незважаючи на заклики до їхнього виведення. «Ми не хочемо встановлювати розклад виведення американських військ. Розклад тільки допоможе терористам», — заявив Талабані, перебуваючи у Вашингтоні. Однак ситуація з безпекою в Іраку навіть за присутності американського контингенту не поліпшується вже третій рік. Кількість жертв серед американських військових доходить до 1900 чоловік, з часів введення військ США до Іраку в березні 2003 року кількість загиблих серед мирного населення коливається, за різними підрахунками, від 25 до 39 тисяч чоловік. Більшість із них — жертви терактів, яких в середньому на день в Іраку здійснюється близько 70. Про те, чи вдасться нормалізувати ситуацію в Іраку, що потрібно для припинення насилля у повоєнній країні — в коментарі експерта.
КОМЕНТАР
Ігор СЕМИВОЛОС , Центр близькосхідних досліджень, Київ:
— Причина теперішніх подій була закладена під час обговорення конституції Іраку, коли суніти, які впродовж тривалого часу були політичною елітою Іраку, опинилися поза активним державотворчим процесом. Фактично нині ми маємо розгортання партизанської терористичної війни в Іраку, яка за своїм форматом не тільки антиамериканська, але переходить у стан громадянської війни в контексті шиїти-суніти. Зрозуміло, що навіть якщо остання терористична хвиля здійснювалася терористами-сунітами, то не всі суніти поділяють думку цих людей. Це очевидно. Однак є й ті, хто вкрай незадоволений саме таким розкладом, і вони намагатимуться дестабілізувати ситуацію найбрутальнішими способами.
Виходу з тієї ситуації, яка склалась на сьогодні в Іраку, фактично немає. Проект конституції швидше за все буде схвалено міжнародною експертизою, і саме він формуватиме майбутні підвалини Іраку. Але очевидно, що незадоволених такою конституцією буде дуже багато. Ці люди впливові, обізнані, вони спроможні чинити опір впровадженню ідей нової конституції. На мою думку, протистояння триватиме досить довго. У цій ситуації найоптимальніша поведінка для теперішньої іракської влади — продовжувати вести переговори з поміркованими сунітами, тими, які хочуть діалогу. Їм треба пропонувати можливості для реалізації їхніх задумів чи амбіцій. Головне сподівання терористів — те, що буде покладено край саме таким контактам, можливостям співпраці, що шиїти і суніти не домовляться. Таким чином, буде підірвано весь процес відбудови Іраку.
Зрозуміло, що нова іракська армія не спроможна чинити реального опору терористам. Відповідно присутність окупаційних військ в Іраку — це швидше необхідність, оскільки в іншому випадку Ірак просто захлинеться у крові громадянської війни. Навряд чи американські війська зможуть домогтися конкретних результатів щодо поліпшення безпекової ситуації. Але таким чином принаймні буде створюватися ілюзія стабілізаційного ефекту. В разі виходу американських військових цей ефект буде втрачено, всі гальма буде спущено. Ми отримаємо ситуацію можливо навіть гіршу, ніж Афганістан часів протистояння між моджахедами та талібами. Тому окупаційні війська залишатимуться в Іраку іще дуже довго. Все залежатиме від економічної ситуації в країні. Якщо вона зміниться на ліпше, то можна очікувати, що сьогоднішні агресивні тенденції всередині Іраку послабляться. Але, за великим рахунком, країні зрештою буде потрібен диктатор — «людина з чорними вусами», яка вогнем і мечем наведе лад.
